То для нас, гомосапієнсів, привезуть до крамниці свіжого хліба чи якихось там терефеликів або інших продуктів довибОрудокольОру, а для них, братів наших меншеньких крилатих і дзьобатих, крамниць нема… Засніжена, обпечена морозами пора обмежує можливості пташок у пошуках їжі. Тільки людська турбота про них – запорука подальшого їх виживання в суворих умовах зими. І треба зазначити, турбота наша взаємна. Бо закінчиться зима, зблисне ясне сонечко і почнеться невтомна праця пташок у наших садах. Ба, навіть на городах, де так само всілякої дрібної шкідноти, невидимої для людського ока, немало. Й тут на поміч прилітають працьовиті крилаті рятівники-санітари. 

Але це буде згодом, а наразі ще господарюють сніги з морозами і крилатим нашим помічникам треба, як мінімум, вижити. Якщо про «тепло» пташки здатні подбати самі, ховаючись у дуплах дерев, піддашшях господарських споруд чи деінде, то з харчуванням у студену зиму проблеми. Отож не раз можна почути стукіт у шибку чи на підвіконні: людоньки, не пошкодуйте кавальчика сала несоленого, зерна дрібненького, або горішка якого…  

Досвідчені орнітологи кажуть, що через нестачу їжі гине катастрофічно багато синичок - статистично лише 1 із 10 пташок переживає зиму. Основною причиною смерті є не стільки холод, скільки голод - під снігом важко знайти їжу, а для підтримання відповідної температури тіла синицям потрібно багато енергії.  

Немало зим намагаюся бодай кулачком соняшникового або кабачкового насіння чи жменьками волоських горіхів, шматочками несоленого сала тощо підсобити пернатикам, спостерігаю за їх поведінкою, за їхніми характерами, звичками, голосами – і на душі теплішає. Сам не гам, а пташці віддам… Ну, а коли внуча раптом гукне: «Дідусю, пташки прилетіли!», я - мерщій до вікна…    

- Їстоньки просять, - кажу, - зараз ми їм щось придумаємо…» - серце повниться втіхою… 

- Дідусю, а пташки вміють гойдатися? – несподіване запитання зворушило. 

- Авжеж. І не тільки на гілочках у саду… - відповідаю і водночас задумуюся. 

Так і виникла ідея з тою гойданочкою. Нічого особливого, вершина примітивної фантазії нашвидкоруч: паркетна дощечка, шість цв’яшків та пару дротиків, дві порожні коробочки від польського сиру, які могли давно бути на смітнику. «Основа» - обрізаний ще не старий горіх, гілля якого пхалося аж у вікно. Явно не по-господарськи виріс біля хати. Прибив перемичку, прив’язав годівничку, зробив дашок – тай усе…  

- Гойдайся, синичко, єдна з другов! 

Степан ТАТАРСЬКИЙ, 
спеціальний кореспондент газети «Сільський господар» на Борщівщині 

Світлина автора. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували