За словами експерта, якого цитує AgroReview, основною різницею між зерновими кооперативами в Україні та США є відсутність у Сполучених Штатах досвіду колективного господарювання, притаманного радянському минулому. В американських кооперативах фермери об’єднуються для спільного ведення бізнесу, самостійно фінансують інфраструктуру та сплачують лише за фактичні послуги, які залежать від обсягу та якості зібраного зерна. Чим масштабніший кооперативний елеватор, тим нижчою є собівартість обробки. Саме це дозволяє таким структурам, як CHS, впевнено утримувати провідні позиції на ринку США. 

В Україні кооперативні елеватори часто з’являються завдяки грантовій підтримці, проте не завжди передбачають реальне фінансове залучення фермерів, через що залишаються штучними утвореннями. Тим не менш, Андрій Семенович переконаний, що у разі чесного партнерства класична кооперативна модель може прижитися і в українських умовах. 

«Як на мене, я бачу ще одну перспективу - в будівництві не тільки кооперативних, а й територіальних громадських елеваторів. Це коли тергромада будує свої об’єкти для обслуговування фермерів підлеглих територій. Адже маленькі фермери не дуже цікаві в якості партнерів великим агрохолдингам. І якщо цими фермерами буде опікуватися громада, побудує для них елеватор та найме команду професіоналів для управління зерносховищем, то ця ідея має гарно спрацювати. На такі проєкти зараз реально отримати грантове співфінансування», - зазначив Семенович. 

Таким чином, розвиток територіальних громадських елеваторів може стати ефективним рішенням для підтримки невеликих фермерів, дозволяючи їм підвищити свою конкурентоспроможність та забезпечити стабільний доступ до сучасної інфраструктури для зберігання та обробки зерна. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували