Такою є історія Олени Хмельницької з Рубіжного на Луганщині – методистки місцевого центру туризму та краєзнавства, волонтерки, жінки, яка несе світло крізь важкі життєві випробування. З початком війни у 2014 році вона підтримувала воїнів, родини захисників, організовувала арттерапевтичні майстер-класи, благодійні заходи, навчала дітей людяності в рідному місті. 

Після повномасштабного вторгнення ворога  у 2022 році Олена вимушено залишила домівку та евакуювалася  на Тернопільщину, але з нею – завжди найцінніше: серце, що любить і діє. Вона не припинила волонтерство, допомагає пораненим бійцям у шпиталях, координує збори допомоги на фронт, веде онлайн-заняття та підтримує «своїх» дітей-переселенців. І творить лялькове диво та надихає інших. 

Першу ляльку на Тернопільщині жінка зробила разом із онучкою, і назвала  «Україночка». Нині її колекція містить понад 50 ляльок. Серед них – присвячені містам, волонтерам, захисникам, є створені на основі важливих подій, а також приємних  моментів і спогадів. Кожна – як маленький світ, має свою назву і свою історію, кожен елемент символічно продуманий, наповнений сенсом і  глибиною (наприклад, іграшка в руках ляльки «Втрачене дитинство» як символ того, що діти тікали від війни з улюбленою іграшкою, ключик на поясі ляльки «Повернення» як символ віри в перемогу та повернення на малу батьківщину тощо). Ці ляльки аж ніяк не іграшки чи сувеніри, а своєрідні обереги, свідчення української стійкості.

 Вони ніби прошиті невидимими нитками любові до України та  до людей, вірою та силою духу. Цікавим є те, що всі ляльки народжуються вночі. 
– Ніч – це мій натхненний час творення.  Кожна  лялька  як дитя мого серця. Вона народжується з того, що болить, і з того, що тримає, – говорить Олена.

Війна душу рве,

А вона вишила цвіт

На власній рані. 

Це хоку я склала про одну із ляльок. Але ці рядки  також можуть бути епіграфом до життя Олени, яка живе, творить і продовжує бути максимально корисною людям та країні. 

У відповідь на побачене лялькове диво пані Олени народилися в мене хоку про інші ляльки:

Сонях розцвів там,

де біль торкався серця.

Світиться душа (лялька «Сонях»). 

Гра – мрія у снах,

В наплічнику – тривога

Замість цукерок.

В руці – не зайчик,

А єдине тепле «до»

В руїнах «після» (лялька «Вкрадене дитинство»). 

Надія в серці,

В кожному подиху – дім.

Двері –  відчиню… (лялька «Повернення»).

Янгол без крил? Ні.

Просто їх не видно нам,

вони – у справах (лялька «Волонтерка»).

Вдягла камуфляж,

А під ним серце – живе,

ніжне, як весна (лялька «Захисниця»).

 
Виставки ляльок Олени Хмельницької подорожують різними містами, деякі вже побували за кордоном. Їх бачать діти й дорослі, цивільні й військові. І не просто оглядають – ними проживають, над ними роздумують, вони надихають. Однією з важливих подій для Олени стала участь у фестивалі ляльки-мотанки в Бережанах 15 червня цього року.

 
Її творчість – це приклад того, як біль може бути переТВОРений у красу. А ще вона допомагає переплавляти біль у красу пораненим воїнам.

 Заснувала громадську організацію «Воїни Світла. Рубіжне» та організувала проєкт «Воїни Світла», що об’єднує мистецькі практики для реабілітації захисників. Серія майстер-класів і художніх зустрічей із пораненими бійцями, до якої Олена залучила небайдужих людей (художників, волонтерів, студентів) дали прекрасні творчі плоди, і тепер світлини наших поранених захисників, їхні творчі роботи експонуються та подорожують Україною та за кордоном як тиха, але потужна промова про людську стійкість, щоб про наших воїнів знали не лише як про мужніх захисників, а як про людей із великою душею і талантом. Це теж  частина великого переТВОРЕННЯ. І це надзвичайно важливо для воїнів. Після важких поранень,  завдяки мистецтву, довірі та підтримці таких небайдужих людей, як Олена Хмельницька, вони повертають собі віру та впевненість, ще й надихають побратимів. 

Велика повага та вдячність пані Олені, що  вкладає душу в такі важливі проєкти та у всі свої справи. Це дуже цінно. Я впевнена:  поки є такі серця,  здатні любити, підтримувати й творити, навіть крізь власний біль – ми точно непереможні. 

Ірина СКАСКІВ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували