А відповідь неймовірно бентежна: більш як два десятки випускників місцевої школи 1965 року, нині уже із благородною сивиною на скронях, прибули з різних куточків України, аби щиро обняти і поспілкуватися з тими, з ким починали свою життєву дорогу зі шкільної лави шістдесят років тому. 

Далекого 1965-го у двох випускних класах навчалося 53 юнаків і дівчат із Великих Бірок, Байківців, Дичкова, Максимівки, Романівки, Красівки, Ступок, Малого Ходачкова, загалом із чотирнадцяти навколишніх сіл. На превеликий жаль, 25 із них уже за межею вічності. Проте вони, як і спогади про незабутні шкільні роки, живуть у серцях тих, хто минулої суботи прибув на зворушливу зустріч. 

Почуте серед ювілярів-однокласників могло б стати мережкою цікавої книжки. Адже долі кожного з випускників, яких уже радують онуки й навіть правнуки, – неповторні, сповнені вагомих досягнень. Наприклад, один із тодішніх випускників – легендарний Олег Караванський, лицар трьох орденів «За заслуги», заслужений працівник промисловості України, понад півстоліття віддав «Тернопільгазу» і формував колектив, як велику родину. Під його керівництвом газифіковано 926 населених пунктів Тернопілля з 1050 наявних. Енергійна і життєрадісна Ольга Штунь понині очолює станцію юних натуралістів у Вінниці. Теперішня полтавчанка Марія Бучко багато років працювала на керівних посадах у торгівлі, викладала у тамтешньому  кооперативному технікумі, на республіканських курсах підвищення кваліфікації працівників торгівлі. Лікарка-педіатриня Ліда Фатхуддінова в юності була неперевершеною спортсменкою, згодом сім років лікувала маленьких пацієнтів у Лівії. Зеновій Мацелюх був начальником тодішньої міліції у Підгайцях. Відомий свого часу футболіст Мирослав Шумелда очолював спортивну галузь Тернопільського району. Леся Муха з Малого Ходачкова до 75-річного віку присвятила себе педагогічній діяльності. Ольга Бачинська-Караванська – єдина золота медалістка  тодішнього випуску – закінчила Львівський державний університет, працювала на світлотехнічному підприємстві «Ватра»,  займалася наукою у Тернопільському політехнічному інституті, а згодом працювала у технічному коледжі. Пишаються однокласники і світлої пам’яті Миколою Скороходом, колишнім відомим летуном.  

Приємно, що тодішні педагоги тримали високу освітню марку і давали учням ґрунтовні знання. Досить сказати, що  75 відсотків тогорічних випускників навчалися у вишах та середньо-спеціальних закладах. П’ятеро з них: Марія Бакалик (була головою колгоспу у Смиківцях), Зеновія Любчик, Петро Мацелюх, Ірина Фурик, Олег Хоміцький одночасно вступили до Київської академії народного господарства. Михайло Куш, після торгово-економічного технікуму працював у облпобутуправлінні. 

Однокласники пишаються цим і донині щиро вдячні за мудру науку педагогічному колективу, який на той час очолював колишній фронтовик Андрій Федорович Мельник. За нього школа гриміла здобутками на весь район. Професіоналами з великої літери були вчителі Роман Павлович Дутка, Тетяна Платонівна Ляховецька, Павло Васильвич Сміян, Євдокія Іванівна Мельник, Марія Терентіївна Цигрик…  

Та, як сказав поет: роки летять, мов сполохані коні, кожній хвилі нема вороття. Такі ж невблаганні закони буття не оминули й випускників 1965 року, яких доля розкидала по світах. Четверо однокласниць Марія Балабан, Віра Недошитко, Мирослава і Марія Томків нині проживають у США. Син Ольги Плющ зі Смиківців нещодавно загинув на фронті. Іванна Кулик за направленням працювала в Івано-Франківському проєктному інституті.  

Про все це йшлося під час теплої зустрічі друзів у приміщенні місцевої школи, де дорогих краян, однокласників і друзів сердечно привітали отець Іван Яцик, селищний голова Любомир Ковч, директорка школи (нині – ліцею) Світлана Чайка. Змістовну концертну програму учасникам свята підготував тернопільський ансамбль «Оберіг» під орудою Олексія Лещишина. За дорученням однокласників один із ініціаторів та організаторів дійства Олег Караванський висловив щиру вдячність усім гостям та учасникам дійства. 

…Далі за чашкою апетитної кави однокласники до пізнього вечора розглядали шкільні світлини, відеосюжети з попередніх зустрічей і продовжували приємні спогади з незабутньої юності, зі школи, до якої немов лелеки  повернулися до рідного гнізда. 

Богдан НОВОСЯДЛИЙ 

Світлина Ярослава СТАРЕПРАВА  

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували