Якось дивлюсі до бджіл, шукаю матку. Димар димит, бджоли гудєт, тут кум прилазит. Чисто згорблений. 

– Дай, Боже, куме Міхайле! (Але здалека кричит). 

– Дай, Боже, трутню. Кажіт шо хочите, бо я не маю коли, видите матку шукаю. 

– Ади видите, як мене скривило. 

– Та ви все якийс скривлений. 

– Не смійтесі, ади радикуліт мене мучит. 

– То треба менше по окопах пʼєним спати. Я шо дохторь, шо ви прийшли до мене?  

– Пустіт ми паро бджіл на крижі, я вічитав, шо то помагая. 

– Видите скраю той зелений вулик? (Там самі злосні бджоли). 

– І шо? 

– Підіт копніт його, розвернітсі до него пличима, задріт на крижах сорочку, і бджоли вілитє тай самі всьо зроблі. 

– Ая, ви жертуйте. 

– Таже бджоли відчувают де хвороба, таже вони мудріші за нас обох, таже вони довше за людий жиют на світі. Або робіт так, як я кажу, або... 

Тай зачєв собі дивитисі до бджіл. Де я думав, шо воно таке дурне. Чи його так дійсно боліло. Біда підійшла до вулика, і з розгону кірзовим чоботом вгатив. Вулик стояв на старих коликах, то один не вітримав і вломивсі, вулик впав і перевернувсі догори дном. Я був дес за десіть метрів, але чітко вчув, як бджоли у вулику матюкнулисі. А кум обернувсі до вулика, задер сорочку на крижах, і чекає на апітерапію. За парканайціть секунд з вулика вілитіли всі бджоли: старі, малі, трутні і, навіть, розплід. І такі були злосні аж сині, оцінили ситуацію і знайшли об’єкт, кому треба «дєкувати». 

За секунду кум був схожий на великий рій, за дві – кум побіг. Біг дуже скоро, як на слабого, певно, вже зачєло помагати. По дорозі зачепив і перевернув другий вулик, а потім, ше один. Я хоть був у костюмі і рукавицях, але поняв, шо треба тоже бічи. Кум летів, як комета коло Юпітера, по дорозі толочив і ломив всьо. Біг і качєвсі людєм по городах. Після того, як пробігав кум, зачинали бігати і качєтисі люди. Потім кум забіг на подвірʼя голови сільради, і скочив в басейн.

 Головиха якраз покупаласі і загорала з дітьми на сонечку. Бджоли зачєли лікувати головиху від цилюліту, а заодно і дітей. Кум сидів під водов. Діти втекли до хати і сі закрили. Бджоли пробували пірнати за жертвами, але басейн був глибокий. То троха сі покрутили і полетіли додому. Кум віпірнув з-під води перший, а головиха не спливала. Кум був весь покритий жалами, схожий на кактус в пустини.

 Коли кум увидів, шо головиха не вспливая, то скинув з себе вбранє, і в одних трусах скочив вікігати головиху. Коли вітягнув її з басейну, та була непритомна. Кум не розгубивсі і приступив до штучного дихання: двома руками натискав на пишні груди головихи. Але тут рипнула фіртка, надійшов голова. Увидівши таку картину, не став розбиратисі, і зразу побіг до сейфа з рушницев. 

Кум стояв над головихов зігнений, то весь дріб попав в мніке місце. Труси зробилисі, як друшлєк, хоть сир відціджуй. До півночи кум бігав селом як скажений, видко добре боліло мніке місце. Аж під вечір скочив у став, сів у холодний намул і заплакав. Але радикуліт відпустив, гейби не було. Ади правду пишут про тоту апітерапію,  дійсно помічна. 

Вуйко Місь (Роман Дронюк) 

м. Івано-Франківськ 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували