Площу Роза Вітрів у Лісабоні з п’ятдесятиметровим пам’ятником Першовідкривачам-мореплавцями вибрали невипадково. Бруківка на ній викладена у вигляді карти світу з величезним компасом. Рушник розгорнули по периметру. Потримати його і сфотографуватися з українцями підходили сотні туристів з усієї планети. Лісабон став третім містом Португалії, яке прийняло сакральне вишиття, після Фару і Лагоша. Вишивали рушник українські майстрині, колективи християнських церков майже з усіх регіонів України, Естонії, Португалії, Норвегії, Нідерландів, Австрії, Німеччини, Польщі, Кіпру, Литви, Латвії, Франції. Коли його минулоріч презентували у храмі Св. Олафа в столиці Естонії Таллінні у День Захисників і Захисниць України, він мав 260 метрів і складався зі 120 рушників. Цього року він побував у Чернівцях, Харкові, Києві, Львові, де майстрині поповнювали колекцію оберегів. У цей вінок незламності і перемоги вплели свої роботи й українські майстрині Лагоша. А приєднали внесок «Оранти» до спільного вишиття мер міської ради та президент Лагоських міськрайонних зборів у присутності муніципальної виконавчої влади та всіх, хто став свідками цього символічного моменту солідарності з незламною Україною.
– Цей рушник – символ єдності українського народу, в який вилилося всенародне прагнення перемогти у війні проти російських загарбників і підтвердження участі українських громад у різних країнах світу разом із громадами в Україні у підтримці ЗСУ, – сказала пані Посол України в Португалії Марина Михайленко.
Очільник «Оранти» урочисто презентував сторічний рушник, Богдан Гримайлюк сказав, що українська вишивка завжди була носієм генетичного коду нації, а вишитий рушник – головним оберегом родини і передавався від покоління до покоління. – Нині він підсилює віру в нашу перемогу над окупантом і показує світові глибину нашої культури, адже це неповторна спадщина України, благословенний оберіг від зла і біди.
За словами очільниці товариства «Добре серце» Валентини Тимчук, рушник із логотипом організації ентузіастки вишивали спільно з українськими і литовськими друзями. Ідею подала і виконала сумчанка з литовської Єлгави Тетяна Лазда.
Рукоділля всі надсилали на адресу ініціатора і керівника проєкту, волонтера і громадського діяча Андрія Яценка в Таллін. Пан Андрій розповів історію ініціативи «Рушник єднання», яка народилася в далекому 2013 році і дала початок нинішній. Тоді ентузіасти встановили рекорд України, з’єднавши прекрасні узори рушників в один понад 700-метровий рушник, найдовший в Україні. Тоді пан Андрій був очільником управління освіти і науки Херсонської ОДА і вишиванкове єднання підтримали в Херсоні всі школи, молодіжні установи, колективи дитячих заходів. «Ми ставили за мету об’єднати навколо української мови, культури етнічну строкатість Півдня України, адже в нас проживає понад 115 різних народностей. Ми можемо спілкуватися на різних мовах, але мовою єднання у нас є українська й обʼєднує те, що ми є громадянами України. От це ми і втілили в рушникові-рекордсменові. Коли ми репрезентували цей рушник у 800-річній церкві Св. Олафа у Талліні, де вперше в історії служба звучала українською мовою, її стіни, обвиті двічі українськими рушниками, були наче мати, яка тримала у своїх лагідних руках благословення на перемогу. А нині, як зазначив мій співрозмовник, українці «зашивають» в нього символи боротьби та свободи.
Із Лісабону рушник передали в місто Алверка. Пані Валентина Тимук, яка координує маршрут вишиття, каже, що далі його прийматимуть Німеччина, Франція, Нідерданди…
За її словами, акція символізує нашу національну гідність і безперервний звʼязок із рідною землею, є живим ланцюгом єдності та підтримки Батьківщини. А в День справедливого Миру хочемо зшити херсонський рушник із міжнародним і встановити цим понад кілометровим українським орнаментом новий рекорд України і світу.
Людмила ОСТРОВСЬКА,
спеціальна кореспондентка газети «Сільський господар» у країнах Європи
м. Лісабон (Португалія)
Більше статей
|