Доктор історичних наук, автор численних наукових праць – він у вільний час занурюється у світ тиші й абсолютної зосередженості, створюючи мистецтво на найкрихкішому полотні – яєчній шкаралупі. 

Його захоплення почалося десять років тому – не з виставки чи майстер-класу, а з випадкової фотографії в інтернеті. «На знімку було страусине яйце, оздоблене неймовірною ажурною різьбою. Його автор – американський майстер Гарі ЛеМастер. Я був вражений. Він не ділився технікою, але це й стало викликом: спробувати самому», – згадує Микола Бармак. 

Спочатку – експерименти. Самотужки вчився видувати яйце, щоб зберегти порожню оболонку. Шукав потрібні інструменти – стоматологічні бормашини, «бурчики», які знайшов на платформах для ювелірів і зубних техніків. Не кожен інструмент підходив – шкаралупа ламалася, тріскалася, іноді розсипалася просто в руках. Але це його не зупинило. 

Нині в доробку майстра – понад сотня робіт. Він працює з курячими, гусячими, качачими, перепелиними й страусячими яйцями. Найбільше часу йде на страусині – до місяця, бо матеріал твердий як порцеляна. Деякі вироби розмальовує власноруч, без художньої освіти. З-під руки професора вийшла серія чорно-білих писанок під назвою «Надія». Ці роботи, каже, символізують відродження. «Тяжкі часи минають, життя триває», – пояснює. 

Ідеї виникають спонтанно – іноді вже в процесі різьблення. Навіть якщо шкаралупа тріснула – це не кінець, а початок нового сюжету. «Так само, як у житті. Дала тріщину – ти можеш упасти в депресію, а можеш  знайти новий сенс. Я використовую кожну тріщину. Перетворюю її на частину композиції», – розповідає. 

Для нього яйце – не просто предмет. Це символ. Символ життя, водночас крихкого й цінного. «Життя з нього вже вийшло, але залишилась оболонка – як шанс на нову форму. Як і людина: навіть із тріщинами вона залишається глибокою і сильною. Навіть розбита – має цінність». 
Микола Бармак зберігає й ті роботи, які зламалися. Вони для нього – частина філософії. Його улюблена – виріб із тризубом. А одна з останніх – «Квіти на снігу», створена у березні: «Мені страшенно захотілося весни. І я зробив її сам». 

Свої роботи він не продає – дарує близьким, друзям, студентам. І навіть тут залишається вірним головному правилу: ділитися знанням, натхненням і надією. Бо іноді найміцніші речі народжуються саме з крихких матеріалів. 

Лілія ЛОБУР, Оксана ЦВИК 
Суспільне 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували