Утім, так було не завжди – упродовж кількох століть  життя ірландців зовсім не виглядало як казка – страждання, гноблення, голод, боротьба за звільнення від гніту Британії і, нарешті, здобуття незалежності, створення власної держави. Шлях, який пройшла ця країна,  багато в чому подібний до того, який нині долає Україна. 

Покровителем Ірландії є святий Патрик, а символом – трилисник конюшини, який часто доповнюють два атрибути – відкрита долоня руки та короткий меч. Ці три елементи,  мабуть, якнайкраще передають сутність цієї країни: екологічно чиста земля з неймовірно гарними краєвидами та багатими природними ресурсами, миролюбна, відкрита та доброзичлива, але завжди готова боротися за свою незалежність.  

         
Неофіційним символом Ірландії є бренд «Гіннесс», який належить родині ірландських підприємців, інвесторів, меценатів, яка започаткувала випуск книги рекордів та чорного пива «Гіннес», а також володіє кількома заводами з випуску пива у Європі. До речі, такий підхід став традиційним для ірландського бізнесу загалом: створити успішний бізнес вдома, а потім – експансія на зовнішні ринки, розширення, експорт досвіду.     

    
Зважаючи на сприятливі природні та кліматичні умови, багаті торфом ґрунти, економіка Ірландії починалась у сфері сільського господарства та переробки агропродукції. Напрям стратегічний – без забезпечення себе продовольством годі й думати про щось інше, але стати драйвером сталого розвитку економіки ця галузь не могла, оскільки внутрішній ринок невеликий – населення країни на той час становило 2–2,5 млн осіб. З іншого боку, конкуренція на міжнародних ринках надто велика, щоби  змагатись із глобальними експортерами агропродукції. Ірландці знайшли рішення – зосередилися на переробці та виготовленні екологічно чистих продуктів харчування та їх експорті до найбагатших країн світу. Це спрацювало.   

Наступний крок – експорт досвіду в цій сфері. Ірландці почали скуповувати агро- та переробні підприємства Європи і розвивати їх за рахунок інновацій, які вже були апробовані, та довели свою ефективність в Ірландії. Як не дивно, нині у власності ірландських фірм перебуває понад 70% молокопереробних підприємств Великої Британії. До речі, одна з перших іноземних інвестицій в Тернопільській області – це створена ірландцями агрофірма «Піонер» в Лановецькому районі. 

   
Аналогічна ситуація і в будівельній сфері – досвід, уміння, надійність ірландських будівельників цінують в Британії, тому левову частку тендерів на будівництво виграють саме вони. 

Фірма «Тімоті Лтд» з Дубліна виготовляє пожежні машини, які за рахунок інновацій за своїми характеристиками перевершують іноземні аналоги. Вартість 500 тисяч фунтів. Зрозуміло, що на локальному ринку фірма не вижила б. Понад 90% продукції експортують до Північної Америки, Європи та ОАЕ.  

      
Експортна орієнтація Ірландії позначилася на курсі фунт/долар (до введення євро), який становив 1 до 2, тобто за один фунт платили два долари.  
Саме через сильну залежність від зовнішніх ринків Ірландія опинилася на межі банкрутства під час кризи 2008 року.  

Досвід, навіть негативний, це гарна наука. Ірландці розвʼязали проблеми 2008 року, зробили правильні висновки – створили надзвичайно привабливі умови для бізнесу. Насамперед зменшили корпоративні податки. І провідні компанії світу почали відкривати свої представництва в Дубліні. Ірландія фактично стала величезним бізнес-хабом Європи. 

Коли Великобританія вийшла з Єврозони, майже 50% фірм фінансового сектору, офіси яких були в Лондоні, переїхали до Дубліна. Це стало ще одним потужним імпульсом для розвитку фінансового сектору та економіки Ірландії.  

Для більшості мандрівників Ірландія починається з аеропортів. Ні, не про Дублінський аеропорт йдеться, а про більшість аеропортів Європи та світу. Той, хто подорожував літаками, знайомий із закладами торгівлі «Duty free». У безмитних зонах товари звільнені від податку на додану вартість, тому ціни значно нижчі. Цей бізнес, започаткований колись як венчурний проєкт ірландським інвестиційним холдингом «Raynair», довів свою життєздатність, став брендом – нині без сервісу «Duty free» неможливо уявити сучасний міжнародний аеропорт.  

Зрозуміло, без якісних кадрів і розвитку науково-інноваційного потенціалу про розвиток ефективної та конкурентної економіки країни загалом годі було й думати. Це питання вирішують два головних вищих навчальних заклади Ірландії – Трініті коледж та МІМ-Дублін. Перший заслужено вважають Європейським Гарвардом. Бути випускником Трініті коледжу – престижно, викладати тут – почесно, тому студенти та викладачі представляють майже всі країни і континенти.  

МІМ-Дублін – це сучасна навчальна платформа з підготовки ТОП-менеджерів для корпоративного сектору. Фактично, 90% керівників ірландських компаній мають дипломи МВА цього навчального закладу і своїми справами створюють славу МІМ-Дублін та країні загалом. 

Слава Ірландії створюється також діячами літератури, мистецтва, культури. Її внесок у спадщину світової культури та передусім літератури неспівставний з її скромними розмірами. Достатньо згадати найвідоміших представників літератури – Бернард Шоу, Джеймс Джойс, Джонатан Свіфт, Даніель Дефо, Оскар Уайльд, Джек Хіггінс. 

Хореограф Майкл Флетчі – ірландець, який проживає в США – на основі ірландських національних танців створив музично-танцювальне театралізоване шоу «Lord of the Dance», яке понад десять років перебуває в турне країнами світу. Інтерес до нього виявився настільки сильним, що довелось організовувати дві трупи, які виступають одночасно перед публікою Європи, Азії, Америки. 

У відомих ірландських рок-гуртів The Cranberries та U2 гастролі також  тривали по кілька років поспіль. 

Але найкраще зрозуміти душу ірландця можна тільки в пивних пабах. Дуже різні за дизайном, але однакові за настроєм – позитив, доброзичливість, нескінченні розмови, національна музика, танці і, звичайно, чорний «Гіннес». Яка ж розмова без цього...    

 
Моє прощання з Ірландією – це також аеропорт. Кілька днів до Різдва. Мій рейс о 6-й ранку. В нічному небі сигнальні маячки 3–6 літаків, що йшли на посадку з періодичністю 5 хвилин. А потім ще. І так нескінченно.  Дивовижне видовище. Ірландці з Америки, Канади, Європи поверталися додому на свята. Вони мажорно крокували аеропортом, здається, світилися позитивом і радістю, незважаючи на ранній час, лунали національні пісні. Розумію цей стан: найприємніша дорога – дорога додому. 

Я з нетерпінням очікував свій рейс до України.  Завжди з вдячністю згадуватиму Ірландію та її людей і мріятиму про повернення. Але мій дім, моя родина, моє майбутнє в Україні. Саме тут буде корисним досвід Ірландії. 

З аграрної країни, яка, здається, не мала великих перспектив, здолавши наслідки кризи 2008 року, зробила стрибок в економіку ХХІ століття, в якій домінують сфера послуг та інноваційні технології, що зрештою вивело її в число світових лідерів за рівнем ВВП і темпами зростання. Нині Ірландію називають європейським «економічним тигром» за аналогією з Японією, Південною Кореєю, Тайванем. Рівень ВВП Ірландії досяг 103 тис. дол. на особу, що є другим кращим показником у рейтингу економік світу. 

    
Сучасна Ірландія – це приклад успіху маленької держави, головним мотиваційним та обʼєднавчим фактором якої стала ідея національного відродження та глибокої інтеграції у глобальний ринок.   

 
Історія ірландського економічного дива є прикладом для держав, які ведуть боротьбу за незалежність та гідне місце в світовій ієрархії, зокрема, і для України.  

 
Ми обрали свій шлях. І, як показали події останніх років, це правильний шлях. Наші цілі амбітні. Нам ще багато доведеться здолати, але вже тепер нам пророкують статус ще одного європейського «економічного тигра». У разі завершення війни.   

        
Отже, все тільки починається. 

Ігор БУЯК,  
магістр бізнес-адміністрування 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували