Інструмент, переданий із багатостраждальної Бучі, пройшов через Тернопіль, Кременець і потрапив до рук ансамблю бандуристів, які надіслали його Олені. Але коли жінка відкрила пакунок, її серце стислося від болю – бандура була розколена навпіл. Польські реставратори не хотіли братися за її ремонт, бо не вміли і не знали як поводитися з таким інструментом. Лише один майстер, на свій страх і ризик, взявся за відновлення і «вдихнув» у бандуру нове життя. Вона, як і душа нашої  України, має  шрами, але гармонійно і гучно звучить на весь світ. Цю історію бандуристка розповідає на початку кожного свого концерту у Польщі, вкотре нагадуючи про невимовний біль і нашу незламність. 

Дорога в музику 

Олена Маруняк-Гайдичук, уродженка Тернополя, закохалася в музику ще з дитинства. Її батько – самоучка, грав на скрипці, мати свого часу співала у шкільному хорі та грала на домрі. Дитяча мрія стати співачкою або викладачкою музики привела Олену до музичної школи №2 ім. М. Вербицького, а згодом – до Тернопільського музучилища (нині – мистецький коледж) ім. Соломії Крушельницької. Вищу освіту вона здобула в Київській Національній музичній академії ім. П.  Чайковського як хоровий диригент. Аспірантуру проходила у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв України. 

Навчаючись у столиці, Олена працювала хормейстером знаного дитячого хору «Веснянка», була солісткою Академічного камерного хору «Хрещатик» і брала участь у багатьох культурно-мистецьких проєктах. Мисткиня виступала на благодійних концертах у всій країні, зокрема, й перед військовими на фронті. 

Випробування війною 

Коли почалася повномасштабна війна, Олена з дітьми: 5-річною Марічкою та 2-річним Ігорком перебували у Бучі. Вибираючись із палаючого міста, вони приїхали на рідну Тернопільщину, а згодом – до польського Торуня. Там їх родину прихистили в домі для дітей-сиріт. Вдячна за допомогу, Олена швидко адаптувалася й почала працювати викладачкою музики в дитячому садку та школі. 

Згодом розпочала співпрацю з місцевими музикантами, зокрема з Міхалом Гайдученею – знаним у Торуні контрабасистом, співаком, а також керівником церковного хору, та ансамблю SlavikFolk Orchestra. Спільно організовують українсько-польські концерти. 

Популяризація української культури 

У Торуні Олена не лише волонтерить, а й активно популяризує рідну культуру. В осередках допомоги українським біженцям музикантка займається культурно-просвітницькою діяльністю, заснувала дитячий хор «Святелка», щоб передавати традиції дітям. Краянка є співорганізаторкою різноманітних заходів для українців, де вони можуть гуртуватися, займатися творчістю. Також Олена проводить заняття «Музика з мамою», які спрямовані на те, щоб малеча не забувала українську мову, перебуваючи на чужині. 

Під час усіх заходів, які дівчата-українки організовують в «Українському домі» та Центрі допомоги українським біженцям, відбуваються благодійні ярмарки, кошти з яких передають на підтримку ЗСУ. Крім того, Олена є головною координаторкою української частини щорічного етнографічного фестивалю у Торуні, представляє там виставку українських костюмів і вишивок своїх бабусь із Борщівщини та Бережанщини, а також організовує  українські веснянки і гаївки. А ще під час цього фестивалю тернополянка навчала поляків українських народних пісень. 

Музикантка разом із дитячим хором «Святелка» виступає в польських будинках культури та церквах, популяризуючи українську пісню і виконуючи різні тематичні концерти. Зокрема, до Дня народження Тараса Шевченка, Дня матері, Дня Незалежності України, а також Різдвяно-новорічні концерти, де цього року особливо яскраво звучав наш «Щедрик» українською мовою. Також сольно Олена виступає на різноманітних культурно-мистецьких заходах у Польщі, відкриттях виставок українських митців, фестивалях, концертах. Зокрема, у грудні була окрасою відкриття виставки легендарного художника Івана Марчука у м. Гданськ. 

За свою благочинність, культурну діяльність і популяризацію українського мистецтва Олена Маруняк-Гайдичук стала лауреаткою конкурсу «Людина року-2024». 

Бандура тернополянки грає попри шрами. Так само, як і Україна – травмована, але жива, незламна та сильна. Завдяки таким людям як Олена, українська культура лунає в серцях і душах тих, хто вимушено опинився за кордоном, але не втратив любові до рідної землі.

 
Зоряна ДЕРКАЧ 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували