Риси стійкості, воїнський дух, військові традиції та наступність поколінь формувалися у сім’ї Владислава. Його батьки – Володимир і Марина – нині перебувають у лавах ЗСУ. Важливу роль у вихованні молодого Героя відіграв і Коропецький ліцей, де військово-патріотична підготовка майбутніх воїнів є одним із головних пріоритетів. 

Владислав Степанчук проявив героїзм уже в перші місяці перебування на фронті. До лав ЗСУ він вступив, підписавши контракт у квітні 2024 року, щойно досягнувши 18-річчя. 

На курському напрямку солдат із Монастирищини разом із побратимами облаштовував вогневі позиції, однак їх помітили російські війська, які завдали по українських підрозділах комбінованого удару: артилерія, дрони «Ланцет», міномети, піхотні групи. Командир розрахунку та навідник гармати, з якою працював підрозділ, отримали важкі поранення під час відходу. Бій тривав чотири години, підрозділ опинився у напівоточенні. 

Неподалік перебували дезорієнтовані після обстрілів бійці суміжних підрозділів – без зв’язку та боєприпасів. Владислав частково відновив зв’язок, узяв командування на себе й організував оборону. Він розподілив сектори спостереження, згуртував усіх і організував відхід у безпечне місце. 
Ризикуючи життям, Владислав надав першу домедичну допомогу пораненим, змінив маршрут і вивів на безпечні позиції не лише свій загін, а й воїнів з інших підрозділів.  

Рішучі дії молодого Героя врятували життя 21 воїна! Честь тобі, Владиславе! 

Павло ДРОНЬ 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували