Майже п’ятдесят денисівців і вихідців із цього села воюють на фронтах жорстокої війни. Серед них – Олександр Атаманчук, сержант, командир батареї цими днями у протистоянні з ворогом на курщині. У Денисові разом з братом-близнюком Олегом народилися, у дитячому віці втратили батька, закінчили школу і вступили до Коропецького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою. Після закінчення цього освітнього закладу брати Олександр і Олег продовжили навчання у Прикарпатському військово-спортивному ліцеї у місті Надвірна Івано-Франківської області. Згодом планували вступити до Кам’янець-Подільського військового інженерного інституту, але 2014 року розпочалася війна. Брати уклали військові контракти і розпочали службу у 80-й Галицькій бригаді. Навчалися за кордоном за участі інструкторів НАТО різним навичкам, аби захищати територіальну цілісність держави. 

Аж до передчасної смерті Олега (внаслідок інсульту помер у 2020 році), брати завжди були разом. Бої у Слов’янську, оборона Луганського аеропорту. У складі однієї аеромобільної роти 80-ї бригади їм довелося у квітні 2014-го захищати летовище. Опинившись в оточенні (червень того ж року) командир 80-ї бригади Андрій Ковальчук, перебуваючи на позиціях разом із захисниками, викликав вогонь артилерії по позиціях аеропорту і завдяки цьому українські десантники вийшли з оточення, здійснивши марш 17 кілометрів під покровом ночі. Після цього брати захищали місто Первомайськ у Миколаївській області. Там Олександр за проявлений героїзм у бою під час знищення ешелону противника отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.  

У 2018 році брати демобілізувалися. Потрібно відзначити, що Олександр і Олег змалку мали спільне захоплення – були пошуківцями. Про це розповів їхній дідусь Михайло Іванович Спісак, який майже все життя пропрацював на залізобетонному заводі у сусідньому селі Яструбово. Шукали хлопці здебільшого залишки військової амуніції і боєприпасів часів Другої світової війни. У Тернопільському головному управлінні ДСНС розміщений стенд із подібними артефактами, які зуміли віднайти брати Атаманчуки. А ще на їхньому рахунку відкопаний у селі Рай на Бережанщині бідон із архівами УПА. 

З початком масштабної російської агресії Олександр звільнився з роботи у Тернополі і знову подався на фронт, до побратимів. Рік воював у Бахмуті, потім і дотепер – на курщині. За проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою сержант Олександр Атаманчук отримав  від Головнокомандувача ЗСУ – одну з найвищих нагород Збройних сил України, почесний нагрудний знак «Золотий хрест». 

Денисів пишається своїм земляком і вітає з отриманням цієї високої нагороди, – зазначив староста села Роман Кузів. – А ще бажаємо йому міцного здоров’я, мужньо захищати рідну землю і повернутися додому з перемогою. 

Петро ГУДИМА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували