Я беру 120 гривень, піднімаюся, дзвоню. Відчиняє бабуся у фартуху. Тільки побачила мене з грошима, відразу обніматися і в сльози. І розповіла:

 «Пішла в магазин за борошном, повернувшись, виймала ключі біля підʼїзду – гроші-то, напевно, і випали». Але!.. Гроші брати відмовилася навідріз! Виявилося, за кілька годин я вже шоста (!!!) «знайшла» бабусині гроші».  

«Працюю в кафе швидкого харчування. Сьогодні вранці чоловік підійшов до каси і сказав: «За мною стоїть дівчина, я її не знаю. Але хотів би заплатити за її каву. Передайте їй «Доброго дня». Дівчина сильно здивувалася спершу, а потім зробила те ж саме для наступної за нею в черзі людини. І так п’ятеро поспіль людей». 

«Я тяжко хворіла на ангіну. Вдома була сама, не могла навіть встати з ліжка і плакала від безпорадності. Моя собака сиділа поруч із ліжком і дивилася на мене з занепокоєнням. Потім пішла на кухню і повернулася із кількома кісточками сухого корму. Поклала його на подушку і підсунула носом до мого обличчя…». 

«Якось побачив на вулиці бабусю, яка продавала всього одну-єдину кімнатну квітку – фіалку. Стало її шкода, заплатив разів у 10 дорожче, ніж вона просила. Старенька зі сльозами мовила: «Біжу в магазин, куплю дідові ковбаски». Я ж приніс квітку додому, а наступного ранку вона розцвіла». 
«Давно не було такої грози, як сьогодні. На роботі сказали, що хтось «треться» біля моєї машини. Я кинувся на вулицю. Все було як і раніше, крім люка в даху – хтось засунув його щільніше, щоб машина не постраждала в негоду». 

«У магазині до мене підійшла маленька дівчинка і попросила: «Візьми мене на ручки». Я так і зробила, подумавши, що вона загубилася. Малятко просто обняло мене, а потім зістрибнуло на підлогу. Я дивилася на неї, а вона пояснила: «Хотіла, щоб ти посміхнулася»…  

Будьмо добрішими! Робімо одне одному маленькі приємності. Від цього не тільки наші душі, але і весь світ стане світлішим і добрішим. 

Володимир ТОРІН  
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували