«Дайте мені тисячу років - і я розмалюю небо, не повторившись жодного разу», - ці слова Івана Марчука стали символом його невтомної праці й безмежної творчої уяви. Його мистецтво підкорило світ, однак шлях до визнання був тернистим: роки цькування, невизнання та спроб радянської влади зробити з нього «зразкового соцреаліста» лише загартували характер художника. 

«Те, що у світі є такий діамант, як Іван Марчук, - це дар Бога, батьків і, звісно, його надлюдської працьовитості. Його життя - це робота і шаленство в роботі», - підкреслила директорка департаменту культури та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації Світлана Байталюк. 

Цікаву деталь додала пані Байталюк, зауваживши, що Іван Марчук народився у сім’ї ткача. Можливо, саме переплетення ниток на ткацькому верстаті надихнуло митця створити свій особливий стиль - пльонтанізм. 

Директор бібліотеки Валерій Бачинський розповів, що давно товаришує з Іваном Марчуком. Цьогоріч, під час поїздки до Відня, він мав нагоду побувати у домівці художника й навіть разом заколядувати. Саме тоді зародилася думка створити цю виставку як знак шани й гордості за митця, творчість якого прославляє Україну на весь світ.

Виставка розкриває багатогранність творчості Івана Марчука. В експозиції представлені рідкісні видання з бібліотечних фондів, художні альбоми з ілюстраціями його робіт, унікальні архівні документи та конверти, випущені на його честь. Особливу цінність становлять оригінальні полотна з колекцій Тернопільського краєзнавчого та художнього музеїв, а також із приватних зібрань. 

Іван Марчук - ім’я, вписане золотими літерами в історію українського та світового мистецтва. Його полотна прикрашають музеї на п’яти континентах, а він сам став лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка та членом Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва. 

Художник, дізнавшись про відкриття виставки, надіслав щирі вітання з Ватикану, де його картини викликали справжній фурор: «Дорогі мої земляки, де б я не був, завжди в думках - моє рідне Тернопілля, моя рідна земля, яку я оспівав і прославив на своїх полотнах. Сьогодні з вічного міста Риму, з духовної вершини християнського світу я вітаю Вас, дякую, що шануєте й пам’ятаєте. Згадую, як колись викладачі Львівського художнього інституту зверталися до нас, студентів: «Ви були у Римі?» І тут же дивувалися: «Ви не були у Римі?!» Сьогодні я, хлопець з бідної селянської родини села Москалівки - у Римі і показую світу свої творіння у Ватикані. Вдячний своїй землі й своїм вчителям за мудру науку й поштовх творити й працювати на шляху до визнання! Дякую і Вам, всім причетним до організації цього дійства. Ваш Іван Марчук». 

Зоряна ДЕРКАЧ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували