31 грудня 2024 року Володимир Путін відзначив 25 років при владі, протягом яких він все більше захоплювався ідеологією «русского міра», пише 3oko.com.ua. Ця концепція зображає Москву не лише як центр для 143 мільйонів громадян Росії, але й як «захисника» російської мови й культури у всьому світі. 

Циніки можуть стверджувати, що ідея «русского міра» - це прикриття для реваншистських територіальних амбіцій Кремля. Проте, якщо припустити, що Путін щиро прагне захистити лінгвістичну спадщину, то зараз, через чверть століття його правління, саме час оцінити стан «великої і могутньої» російської мови за межами Росії. 

Історично склалося так, що мовні дані для України, як відомо, важко отримати, і вони мають політичний заряд. Перепису не було з 2001 року. Тоді 67% населення вказали рідною мовою українську, а 30% розмовляли російською. Однак це приховувало той факт, що багато людей були двомовними, а також де-факто використання російської мови в багатьох великих містах на сході та півдні. 

Російська також домінувала в індустрії культури - у 2014 році аж 80−85% книжок було надруковано російською. Ще у 2021 році на п’ятірці найпопулярніших каналів України дві третини серіалів були російськомовними. У «Слузі народу», шоу, в якому Володимир Зеленський закладав підвалини для своєї кандидатури в президенти, домінування російської мови таке, що це виглядає майже анахронізмом. 

Незважаючи на низку законів, спрямованих на закріплення ролі української мови від Євромайдану й далі, включно з обмеженням імпорту російських книг і обов’язковим використанням української мови в усіх взаємодіях з клієнтами, для посилення української мовної ідентичності знадобилося повномасштабне вторгнення. Багато внутрішньо переміщених осіб зі сходу України, які виросли, розмовляючи російською, з початком війни свідомо вирішили змінити мову. 

Соціальні мережі стали свідками цього лінгвістичного перевороту. Дані Центру аналізу контенту показують, що співвідношення постів українською та російською мовами на Instagram змінилося з 87:13 на користь російської у 2020 році до 93:7 на користь української у 2023 році. Інші платформи демонструють подібні тренди: 

Схожа ситуація в інших республіках колишнього срср. У країнах Балтії мовна політика спрямована проти впливу росії. На Кавказі місцеві мови теж вийшли на перше місце. У країнах Центральної Азії триває боротьба за мовну незалежність… 

То чи виживе російська мова? У Центральній Азії та на Кавказі, враховуючи нерівність у добробуті між Росією та цими державами, а також обмежені можливості в інших місцях, російську мову викладатимуть наступному поколінню. Якщо економіка Росії зміцниться, ці тенденції посиляться. 

Але російська економіка нині перебуває у важкому становищі, і саме це робить заяву Путіна про те, що він є захисником російської мови за кордоном, ще більш збоченою. Коли він прийшов до влади, російська мова та культура могли похвалитися деякими невід’ємними сильними сторонами: високоякісною освітою; впливовою музикою та кіно; літературою світового класу; легіонами добре підготовлених викладачів російської; візовим режимом, який порівняно сприятливий для студентів та робітників із колишнього радянського простору. 

Він міг би розвинути це. Натомість його… його війни призвели до того, що носії російської мови відмовляються вимовляти хоч слово своєю рідною мовою, а рубль тепер так низько впав, що навіть мігранти з найбідніших частин Центральної Азії переглядають, чи варто там працювати. 

І все ж є підстави стверджувати, що російська мова продовжуватиме боротися, незважаючи на Путіна. В Узбекистані з 5,2 мільйонів туристів, які відвідали країну в 2022 році, майже чотири мільйони приїхали з колишнього СРСР. Аналогічно в Грузії відвідувачі з усього пострадянського світу становлять чотири із шести основних країн походження для в’їзних туристів. Велика кількість росіян та білорусів також оселилися там останніми роками після початку війни в Україні та невдалої революції 2020 року в Білорусі. На жаль місцевих жителів, мало хто з тих, хто прибув, потрудився вивчити грузинську мову. 

Комерційний сенс підказує, що поки рівень англійської не досягне тієї стадії, коли він стане більш природним засобом спілкування, російська Тургенєва може існувати ще деякий час. 

Джо Люк Барнс,  
журналіст, магістр російської та східноєвропейської політики Оксфордського університету 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували