– Іване Адамовичу, з якими почуттями, планами і сподіваннями входите у новий, 2025 рік? 

– Як і всі українці, з великою надією на завершення війни, на те, що настане мирний період розвитку і розквіту нашої держави. 

– Ви уже п’ять років працюєте у найвищому законодавчому органі нашої країни. Чи легко було перелаштуватися з, так би мовити, хлібної ниви на масштабні державні справи? 

– На одній із зустрічей парламентаріїв різних країн у Брюсселі, голова аграрного комітету Литовського сейму почав свій виступ такими словами: «Я – фермер, я вирощую хліб». Тим самим він засвідчив, що має розуміння всіх проблем, які є у сільському господарстві. Після цього литовський парламентар уже говорив про виклики загалом, жодного слова не мовивши про посаду голови аграрного комітету. Свою хліборобську працю він поставив вище, і це мені найбільше імпонувало. Я також фермер, який знає як вирощувати хліб, займатися відгодівлею тварин. Чи я перелаштувався? Так, робота в українському парламенті вимагає від нас, депутатів, сконцентруватися у законодавчому вимірі, а праця фермера – відповідно у полі чи на фермі. Тому упродовж п’яти років я зосередився на парламентській діяльності, роботі нашого аграрного комітету, але я ніколи не «відривався» від землі, завжди спілкувався з колегами-фермерами у нас, на Тернопільщині чи в інших регіонах України. Потрібно розуміти всю проблематику і виклики, які є у вітчизняному аграрному секторі. Нині стоїмо на порозі гармонізації законодавства українського до європейського чи навпаки. Перед нами – величезний виклик: у багатьох аспектах українське законодавство є жорсткіше, ніж європейське, але є багато невизначеностей і відмінностей, над усуненням яких потрібно працювати. Маємо усвідомити, що Європа ревно  законодавчо захищає інтереси свого товаровиробника. А ми, українські парламентарі, повинні захищати свого товаровиробника. І тут великий конфлікт інтересів. Нині пробуємо зробити так, аби адаптація нашого законодавства проходила у певні терміни. Звісно, європейське законодавство ми не можемо змінювати, але маємо йти у Європу підготовленими, а на це потрібен час. І нам цей час для українського аграрного сектора треба ефективно використати. Потрібно захищати своїх виробників. Як би не було це складно, гадаю, що спільно з депутатами, представниками аграрної галузі, профільних громадських організацій максимально зробимо все, що від нас залежить. 

– Який досвід Ви зуміли отримати під час роботи під куполом Верховної Ради? 

– Передусім це розуміння і досвід законотворчої діяльності. До депутатства у мене абсолютно не було такого досвіду, тому що я займався винятково виробництвом. Зі сторони здавалося, що це настільки просто займатися парламентаризмом, а ось робота аграрія важка і складна. Коли я потрапив у цей складний механізм держави, почав уникати у те, як між собою взаємодіє виконавча і законодавча влада, як це все «працює», коли одні створюють закони, а інші, виконавча влада, пишуть  підзакони. Ніби той закон має виконуватись, але десь ви помилилися, щось у ньому не передбачили і виконавча влада робить по-своєму. Тож не дивно, що багато речей нині фермеру незрозумілі. 

Словом, тепер у мене є розуміння і візія, що і як працює. Вважаю, що парламент мав би також «пережити» реформу. Днями у мене була зустріч із одним політиком і ми дискутували про те, що Україна молода держава. Я переконаний, що з 1991 до 2014-го ми «пливли за течією»,  лише з 2014-го почали очищатися від радянської епохи тоталітаризму і це триватиме ще певний період.  

– Як Ви, як секретар комітету з питань аграрної та земельної політики ВРУ, оцінюєте роботу сільськогосподарської галузі України? 

– Робота агропромислового комплексу країни є локомотивом вітчизняної економіки. Беззаперечним локомотивом. Як аграрій, я цим горджуся. Водночас цей локомотив сировинний і це наша біда. Власне, наше завдання – перейти з країни сировинної у країну доданої вартості. Ми провели дослідження за 2023 рік. Якщо взяти надходження валюти у цей період і розділити на валову продукцію, реалізовану за кордон, отримуємо 310 доларів США за одну тонну. Польща, за подібним аналізом у цих розрахунках, отримує 1200 доларів США за тонну, а в Німеччині чи Італії – 1500 доларів США за тонну реалізованої продукції.  

Наприклад, візьмемо кукурудзу, ми експортуємо її в Іспанію і продаємо по 200 доларів за тонну. Там відгодовують бичка, потім м’ясо з нього переробляють і до нас відправляють стейк по 100 доларів/кг. А ми це можемо виробляти в Україні, потенціал величезний. Тому нині у нас, депутатів, є спільне з Мінагрополітики завдання: розробити план розвитку, шукати інвестиції, бо без їх залучення аграрії не зможуть збудувати переробні підприємства. Так, нині складно, бо триває війна, кошти витрачають передусім на оборону. Але попри це мусимо формувати свої бюджети. 

– Як парламентарій, нерідко буваєте у закордонних відрядженнях. Гадаю, що не їздите туди на відпочинок. Які справи вирішуєте? 

– Неодноразово у складі парламентських делегацій відвідував Брюссель. Брав участь у різних переговорах, що стосувалися торгових «війн», блокування українсько-польського кордону, спілкувалися з іноземцями, доказували їм, що український агропромисловий комплекс не є ворогом європейському фермеру, а скоріше, це нові можливості для Європи. Маємо шукати точки дотику, взаєморозуміння між фермерами. Наприклад, нині є проблема російського транзиту через Білорусь. У межах Люблінського трикутника ми теж зустрічалися з польськими фермерами та діячами і розповідали їм про це на конкретних прикладах. Так, Україна експортує продукцію, і за це ми вдячні нашим партнерам, але росія і Білорусь, наприклад, реалізували у 2022 році на 30 відсотків більше аграрної продукції у Європі, ніж наша держава. 

Нещодавно у Молдові ми зустрічалися з їхньою комісією з питань земельної політики і обговорили низку питань, у яких зацікавлені обидві сторони, а також наше законодавство, певні протиріччя, роботу Держпродспоживслужб Молдови й України. Всі країни хочуть нас чути, тому роботи на міжнародному рівні багато.  

– Надзвичайно чутливою для аграріїв нині є тема мобілізації працівників. Як знайти цивілізовану формулу бронювання конче потрібних у сільському господарстві спеціалістів? 

– Якоїсь чіткої формули в цьому питанні важко дотримуватись. У будь-якому разі нині криза, нестача кадрів як в економіці, так і для оборони нашої країни. Третій рік повномасштабної війни, люди втомлені, їх потрібно змінювати і держава змушена шукати резерви. В аграрній галузі також потрібні спеціалісти, механізатори, комбайнери, які працюють на високопродуктивній техніці. І тут дуже складно знайти баланс. Тому скажу так: те, що бронювання організували через «Дію», – великий крок держави вперед. 

– На мій погляд, робота над окремими законопроєктами у ВРУ потребує детальнішого роз’яснення передусім серед тих категорій громадян, яких це стосується. Наприклад, на урядовому порталі є законопроєкт  №6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період». Він очікує на друге читання. У медіа простежується думка, що Верховна Рада цим документом хоче ліквідувати фермерські господарства. Це справді так?  

– У законодавчому органі є багато ініціатив. Але вони можуть так і залишитися ініціативами, не пройшовши обговорення на засіданнях комітетів. Тому говорити про це ще зарано. Ми обговорюємо і творимо такі законопроєкти, які мають полегшити життя всім українцям, а цей, що ви назвали, на моє переконання, не потрібно навіть обговорювати.  

– Яке своє досягнення чи результат у ВРУ вважаєте найвагомішим? 

– Особистих речей немає, бо це командна робота. До кожного законопроєкту, який обговорювали на засіданні комітету, підходили прискіпливо, нічого поспіхом не робили. До кожної правки долучали громадських активістів, представників профільних асоціацій. Тож про індивідуальне не можна говорити. Це велика праця усієї команди. 

– Чи були голосування, якісь учинки в парламенті, за які Вам соромно? 

– Такого не було, щоб мені було соромно. Я чесний перед собою, перед своїми виборцями. Ні в чому ніколи не зраджував їх.  

– Який головний висновок Ви зробили за роки своєї праці в українському парламенті? 

– Останні три роки мого депутатства – цікавий і складний період: два роки епідемії ковіду, коли ми їздили до лікарень, допомагали людям. І далі ця масштабна війна. Особисто для себе розумію, що наше основне завдання – зберегти державу. 

– Як засновник компанії «Агропродсервіс», очевидно, ревно спостерігаєте за її діяльністю. На Ваш погляд, без Вашої участі вона рухається у правильному напрямку? 

- За компанією «Агропродсервіс» спостерігаю, радію, що і мій син уже працює в компанії. Радію за те, що було створено, що колектив і компанія загалом рухаються у правильному напрямку. Вони сьогодні є основними донорами благодійного фонду «Покрова». Торік компанії виповнилося двадцять п’ять років. Під час форуму «Нове зернятко» було придбано і передано 10 новеньких автомобілів «Тойота» першому і шостому батальйонам полку «Азов». Я гордий за свій колектив, за компанію, радію, що всі починання продовжують і для мене це надзвичайно важливо. 

– До речі, про «Покрову». Кілька років тому Ви створили свій згадуваний іменний благодійний фонд, який проявляє активність у кількох напрямах благодійництва. Що можете сказати про його сьогодення та перспективу?  

– Завдяки благодійному фонду «Покрова», який початково був створений для підтримки людей тих населених пунктів, де компанія має землі в обробітку, тепер  намагаємося допомагати нашим воїнам-захисникам. Понад два роки ми проводили різні благодійні заходи, де збирали кошти на допомогу Збройним силам України. Перший рік був складнішим, допомагали захисникам продуктовими наборами, купували дрони, іншу військову амуніцію. Наступний рік також полягав у проведенні різних акцій, аукціонів. Нині діяльність фонду спрямована на допомогу воїнам, школі пілотів дронів. 

Я гордий за цей проєкт, за безпосередню підтримку нашого війська. Ми також почали допомагати громадам відновлювати пам’ятки старовини, нині – Бережанський замок. Вірю, що війна закінчиться і наші військові побачать, що тут, у тилу, ми робимо все для того, щоби зберегти те, що вони захищали: рідну землю, національну культуру і духовні скарби неньки-України. 

Розмовляв Богдан НОВОСЯДЛИЙ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували