- Коли мені говорять про красу нашого краю, я погоджуюся. Тут є рекреаційні зони для відпочинку, прадавні ліси зі щедрими дарунками для грибників, та чисті водойми для любителів рибної ловлі. Але для обробітку земля своєрідна, - каже Микола Миколайович. 

Відділення «Урманське» обробляє 5496 га землі в чотирьох районах Тернопільської області та в Рогатинському на Івано-Франківщині. Цьогоріч тут вирощували озимі культури: пшеницю на площі 1728,5 га, ячмінь - 455 га, жито - 306 га, ріпак - 647 га. Кукурудза на зерно займала 1433 га, соя - 358 га, цукрові буряки - 165,5 га. Урожай зібрали добірний, хороший, однак із поправкою на «довколишню красу» він міг бути ще вагомішим.  

Якось керівник відділення поїхав оглянути кукурудзяне поле. Здаля побачив, як до качанистої з лісу прямує стадо диких кабанів. Нарахував їх близько 30. Згодом, при зустрічі з місцевим лісником, поскаржився. А той лише віджартувався, мовляв, «то ви, Миколайовичу, бачили не найбільше стадо»… Так, кукурудзи на зерно в господарстві зібрали по 11,86 т/га, але ж кабани відмінусували свою вагому частку. 

З усіх культур, які вирощували в «Урманському», напевно найприбутковішими будуть ріпак та цукрові буряки. Про загальну економіку останніх говорити зарано, бо цукристі хоч і викопані та закагатовані біля доріг із твердим покриттям, але ще в полі. На переробку вивезено лише маленьку частину буряків. Та в господарстві мають великий недобір урожаю через літній градобій на Зборівщині. 

- Практично 43 га посівів було майже знищено. Трохи менші пошкодження отримав буряк на площах 95 га та 25,5 га, - пригадує Микола Миколайович. - Коли ми поїхали оглянути поле після негоди, то про довколишню красу й не думали. Я відразу провалився у крупинки льоду по коліна. Перше враження - доведеться пересівати. Однак порадилися з агрономами і просто вжили додаткових заходів (підживлення, внесення фунгіцидів та препаратів проти захворювання) для збереження та відновлення посівів. І 72 тонни буряка з гектара ми ще витягнули. 

Микола Погайдак, який звик усе чітко прораховувати, вже веде мову про рік наступний. Під урожай-2025 у відділенні посіяно 640 га озимого ячменю та 1461 га озимого ріпаку: 

- На даний час проводимо посів ярої пшениці-дворучки і плануємо засіяти її на площі 450 га… 

- Може, озимої… - перебиваю обережно. 

- Ні, таки ярої, - наполягає керівник відділення і продовжує, що подібний експеримент вже мав місце в сільськогосподарському товаристві «Агропродсервіс Інвест» з Козлова, яким керує Юрій Малюта, і показав себе добре.  

Чому перейшли до такого способу? В тому числі й через різку зміну кліматичних умов. Справа в тому, що яра пшениця – це культура дуже вибаглива до термінів посіву та вологості грунту. Якщо навесні запізнитися з термінами, можна недоотримати від 10 до 30 відсотків урожаю. 

Загалом, посів ярої пшениці восени – це технологічний прийом, який можна використати за несприятливих погодних умов для озимої пшениці, щоб зберегти структуру посівних площ зернових культур. Фактично, різниця у врожайності між весняним та осіннім посівами може скласти до 1,5 т/га на користь осіннього. На думку вчених, це відбувається завдяки збільшенню вегетаційного періоду і можливості закласти більшу довжину колоса та кількість зерна в ньому. Але найсуттєвішою перевагою осіннього посіву ярої пшениці виявився більш ранній збір врожаю – за два тижні до початку збирання озимої. 

- Так от, із 450 га ярої пшениці під зиму, 200 га посіємо в Черневі, а 250 - в Урмані, аби мати солому для ферми, - продовжив Микола Миколайович. – Роботи ще багато, бо сіяти лише почали. Раніше не могли - було тепло, існував ризик, що пшениця «проклюнеться», вимерзне і будуть втрати.  

Керівник відділення розповів і про людей, задіяних на посівній. У відділенні «Урманське» цими роботами зайняті два механізатори – Тарас Слобода і Богдан Відзивашець. За їхнім екіпажем закріплена сівалка і вони відповідальні за посів ярої пшениці. В будь-який час їм на підміну готовий стати механізатор Віктор Гуменний. Також керівник просив відзначити і водія бензовоза Ореста Любовіцького, який забезпечує паливно-мастильними матеріалами всі підрозділи відділення. Часом на своєму «ГАЗончику» долає по 350 кілометрів на день. До речі, його кандидатуру подали на подяку від ПАП «Агропродсервіс» до Дня працівників сільського господарства. 

А того дня оранкою в урочищі «Дукачів» займалися Богдан Відзивашець та Василь Кадило. Вони лише на хвилю зупинили свою техніку, аби сфотографуватися – не мали часу ні на розмови, ні на споглядання неймовірних краєвидів, які розмивала панорама передвечірніх сутінок. І поки ми поверталися в контору, Микола Погайдак розповідав про перспективи: 

- Два роки тому мали 4650 га угідь, а нині обробляємо майже 5,5 тис га! Люди нам повірили і ми продовжуємо трудитися над збільшенням банку землі, щороку розширюємося приблизно на 100 га. І за рахунок пайовиків, і за рахунок паїв, які тимчасово не використовуються. Частина цієї орендованої землі заліснена, тому доводиться розліснювати… 

Вже коли звечоріло, філософські роздуми переважили ідилію довкілля. Людина завжди звикла жили надіями, сподіваннями, перспективами. А вони то є, то зникають і тільки навколишня краса нетлінні і вічна… 

Тарас ВАСИЛІВ 

Світлини Ярослава СТАРЕПРАВА 

На світлинах: керуючий відділенням «Урманське» Микола Погайдак;  Микола Погайдак (зліва), Василь Кадило та Богдан Відзивашець (справа); цукрові буряки, побиті градом на Зборівщині. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували