Уродженець приміського Буцнева, що неподалік обласного центру, Богдан свого часу закінчив школу, вступив до Львівського торгово-економічного інституту. Отримав диплом фінансиста, а заодно і направлення на роботу в Алтайський край російської федерації. Життєві обставини склалися так, що його молодій сім’ї аж ніяк не випадало залишити без догляду батьків і мандрувати на чужину. На щастя, у Тернополі колишній однокласник, який займав солідну посаду, попросив керівництво облспоживспілки організувати запрошення на роботу Богдану Сороці. Там відгукнулися, і так почалася трудова біографія вчорашнього студента. 

«Головою правління облспоживспілки у той час був Петро Михайлович Сава. –  При ньому був порядок, розпочали будівництво відповідних об’єктів кооперації, – згадує Богдан Омелянович. – У той час у системі облспоживспілки переважно працювали уродженці Східної України і не тільки фахівці, а навіть прибиральниці. Я потрапив на роботу в період, коли влада «привідчинила двері» місцевим кадрам… Невдовзі начальником планово-фінансового відділу заготівельного управління став Сергій Табака і мене призначили його заступником. Через три роки обійняв посаду начальника фінуправління. Уже відтоді у мене зародився принцип: сьогодні маю працювати так, аби завтра жилося краще. І мені, і колегам по роботі, і нашим пайовикам. 

Дружина моя, Валентина, була з багатодітної сім’ї, народилася чотирнадцятою дитиною. Все життя пропрацювала викладачем у торговельних освітніх закладах. Спершу ми винаймали квартиру, з часом отримали помешкання, словом, всього у житті добивалися власною працею». 

У 1969 році, коли головою облспоживспілки став Анатолій Левчук, тридцятип’ятирічному Богдану Сороці запропонували посаду першого заступника. Звісно, перед тим погодивши його кандидатуру з владними органами. Інакше й бути не могло. Контролюючи напрям фінансової роботи, Богдан Омелянович зауважив, що ще до грошової реформи річна сума прибутків у кооперацїї області становила 4,5 мільйона карбованців(!). І тим не менше, почав шукати резерви, як збільшити ці кошти. Тоді ж з’ясував, що в системі торгівлі задіяно понад 4 тисячі… сторожів(!). Тобто біля кожного магазину є охорона. Дороге задоволення. Тому запропонував голові Анатолію Левчуку скоротити ці штатні посади, залишити сторожів лише на гуртово-оптових базах. Він погодився. Правда, проти цього були правоохоронні органи, облвиконком. Але, скориставшись тим, що голова облспоживспілки перебував у відрядженні, Богдан Сорока підписав відповідний наказ. У результаті річна економія становила 1,5 млн крб. 

Будучи членом ревізійної комісії Центросоюзу, Богдан Омелянович, завдяки хорошим контактам із впливовими людьми, зумів залучити в обласну кооперацію до 20 млн  крб. Проте з центру поставили умову: освоїти ці кошти у короткий термін до 1 січня. Керівництво області підтримало цю ідею і доручило будувати об’єкти колгоспам. І від цього була обопільна користь. 

Тоді впродовж  року в області будували до 20 торговельних об’єктів кооперації. У кожному населеному пункті мав бути продовольчий і промтоварний магазини. 

Будучи головою правління облспоживспілки, Богдан Сорока зініціював створення першої страхової компанії в області. Це дало змогу отримувати додатково у рік 500–600 тис. крб. У кожному районі організували фінансово- розрахункові пункти, торгівлю, заготівельні контори, заклади громадського харчування, транспортні підприємства. Діяв принцип галузевого госпрозрахунку, кожний підрозділ заробляв на себе. До речі, в часи перебудови в системі кооперації області утворили перший недержавний банк, яким керував згодом відомий банкір Микола Стельмах. За керівництва Богдана Омеляновича збудували Бучацький, Микулинецький, Вишнівецький, Почаївський консервні заводи, гуртово-оптову базу, таку ж як у столиці Латвії – Ризі. Подібної тоді у Радянському Союзі більше не було, тож невипадково досвід її функціонування вивчали кооператори усієї держави. 

Чи не занадто «опікувалася» кооперацією у той час влада? Богдан Омелянович пригадує, як не раз завдання ставили партійні адміністратори, керівники облвиконкому. Одного разу, коли терпіння закінчилося, звернувся до тодішнього першого секретаря обкому Івана Яркового. Мовляв, так і так, який вихід із такої ситуації? А Іван Мефодійович делікатно каже: спробуйте ось такий вихід. Щоразу перепитуйте: а ви з Іваном Мефодійовичем погодили цю тему? Так і зробив, більше не звертались. 

– Я завжди знав собі ціну, – каже Богдан Сорока. – Прагнув, аби кооперація працювала як єдиний механізм, на посади рекомендував молодих, ініціативних людей і це давало відповідний результат. З відстані прожитого і пережитого вдячний усім, з ким поєднала мене спільна робота. Особливі спогади про секретаря у приймальній Надію Дмитрівну Чорну і водія Михайла Михайловича Фідрину. Завдячую їм, бо у багатьох випадках вони оберігали мене від неприємностей. 

Богдан Омелянович у поважному віці випромінює бадьорість, прекрасну пам’ять і оптимізм. Голова правління Тернопільської облспоживспілки, заслужений працівник сфери послуг України Михайло Лазар так говорить про свого наставника: «Пан Богдан – перший реформатор системи кооперації області. Коли ми тільки-но перейшли на ринкові відносини, він уже мав своє бачення, які зміни потрібно впроваджувати. Будівництво продовольчих і промтоварних магазинів чи не в кожному селі. Госпрозрахункові центри, централізоване завезення товарів. Кожен магазин повинен був мати для цього майданчик, куди експедитор доставляв товар. У гастрономах облаштовували відповідні приміщення, де вдосвіта експедитор привозив хлібобулочні вироби, згодом продавці вже продавали свіжий хліб та інші вироби покупцям. Богдан Омелянович, як фінансист, робив дуже правильні зміни у кооперації, які проросли успішними досягненнями і результатами господарської діяльності». 

Петро ГУДИМА 

На основній світлині - голова правління Тернопільськоїх облспоживспілки Богдан Сорока (перший зліва) на з’їзді споживчої кооперації.

11 листопада Богдану Омеляновичу Сороці виповнилося 90 років. Колектив редакції «Сільського господаря» щиро бажає легендарному кооператору доброго здоров’я, благополуччя в домі, миру, бадьорих сил, розуміння рідних і довгих років життя. Будьте щасливі! 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували