У цьогорічних VIII Геретівських читаннях Любомир Крупа бере участь у дослідженнях науковців, державників, побратимів, рідних, друзів, колег на рівні з одним зі своїх учителів студентських років – знаним творцем Української держави, науковцем, поетом, мистецтвознавцем Ігорем Геретою. 

Час активних науковотворчих пошуків Любомира припав саме на студентські роки, коли він навчався на історичному факультеті Тернопільського державного педагогічного інституту (нині – ТНПУ ім. Володимира Гнатюка). Історичний факультет у 1990-х проживав відновлення, як і Українська держава.  «Я ж особисто маю веселку від співпраці і спілкування з багатьма мудрими нестандартними студентами і під час лекцій, і під час археологічних розкопок. Молю Бога за ласку для них і для нашого історичного факультету», – писав у першому номері «Сторінок історії» Ігор Герета 21 березня 1997 року. «Нас, тернополян, завжди боліло те, що у нашому рідному місті не було власної кузні істориків. Нам здавалося, що ця сива історична правітчизна українців цим дуже обкрадена. І ось радісна новина – в умовах незалежної України відкрито в Тернопільському педагогічному інституті історичний факультет..», – зазначав у вітанні студентам. На запрошення декана історичного факультету професора Миколи Алексієвця знані тернополяни та історики читали лекції для студентства.  

Багато особливих постатей проявилося тоді з-поміж перших «чистих істориків» факультету, й продовжують працею і творчістю складати славну скарбницю талановитих людей Тернопілля. Серед них – Любомир Крупа. Спокійний і виважений, водночас сміливий і безкомпромісний у поглядах, ясно чуючий природу й людей, готовий прийти на допомогу і справами слідувати мовленим словам. Талановитий і справедливий юнак належав до когорти молодих інтелектуалів, які, дивлячись вглиб історії, бачили нові обрії сьогодення й майбуття Української держави. 

Упродовж навчання на історичному факультеті Любомир був активним і в громадському житті. Зокрема, очолював товариство «Обереги». За його керівництва «студенти-історики відновили діяльність експедиції «Забуті могили»: це пошук і реєстрація зруйнованих або занедбаних поховань, їх реставрація, догляд. Крім того, експедиція поставила перед собою мету – правдиве висвітлення національно-визвольної боротьби на Тернопільщині». 

  
«Перебрав він знання і надії від тата Левка і мами Марії», – влучно зауважив Віталій Шафранський. Родинне виховання стало фундаментом творення особистості Любомира. У 1990-х роках, коли Україна повертала імена, як і власну історію, на історичному факультеті ТНПУ активно працювала школа історичної біографістики професора Миколи Алексієвця. Любомир Крупа обрав для дослідження доволі непросту, особливо на тоді постать. Як з огляду на контекст часу, так і відсутність наявної джерельної бази, наукових осередків в Україні та інших країнах, де вивчається спадок Андрея Шептицького. Власне, науковий дискурс був і залишається новим, ціннісним і засадничим у розумінні впливу Андрея Шептицького на суспільне й культурно-освітнє життя України, коли служіння християнській та національній ідеям зливаються у єдине русло Пошани Людини. 

Інтерес тодішнього аспіранта Любомира Крупи до постаті велета України Андрея Шептицького зрозумілий. З огляду сьогодення  бачимо спільне на перетині доль двох видатних людей – поважного Предстоятеля Церкви та молодого історика-дослідника. Їх шляхетні родини, атмосфера, в якій зростали, боротьба за утвердження України, любов до Батьківщини, людей, розуміння «як будувати рідну хату», життя за покликом серця. Адже, словами Андрея Шептицького, «жити за совістю – важливіше за будь-які віросповідання», а «любов на ділах, а не на словах полягає...». А кредом Любомира Крупи, як означав сам, є «Честь – собі, життя – Богу і Україні». 

Усе своє свідоме життя Любомир Крупа активно працював для утвердження Української держави, коли постало питання захисту – став Воїном. Березневі бої на Харківщині 2023-го були особливо важкими. Відтоді рік вважався зниклим безвісти, судовим рішенням визнаний загиблим, представлений Тернопільською обласною радою до звання Героя України, посмертно. 

Та слово Любомира з 10 квітня 2024 р., часу першої репрезентації книги «Вплив митрополита Андрея Шептицького на суспільне і культурно-просвітницьке життя в Галичині кінця XIX–XX століття» на історичному факультеті ТНПУ, впевнено іде між люди. Власне, ідея видати наукове дослідження монографією належить родині Любомира. Його мама Марія Крупа, сестра Наталія Дащенко – знані українські філологи, та дружина Ірина Крупа, підготували книгу, до якої увійшли дисертація Любомира, публікації упродовж 1999–2009 років, список, автобіографія. Рецензентами наукового дослідження стали професори Ігор Набитович, Микола та Леся Алексієвці. Микола Алексієвець є науковим керівником дисертації, яку Любомир Крупа успішно захистив 19 грудня 2003 року  в Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича. Кожна репрезентація проходить щемно й з особливим резонансом. Вона об’єднує щоразу більше коло людей. Тож і у такий спосіб  світло Любомира Крупи у поєднанні з високим чином Андрея Шептицького продовжують працювати на Україну.  

А 21 березня 2024 р. вперше у мережі з’явилася казка «Ворони» Лесі Алексієвець. Вона присвячена Другу й усім, кого люблять і чекають. Любомир завжди уміє надихати...  

Микола і Леся АЛЕКСІЄВЦІ, 
доктори історичних наук, професори  

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували