Сотні талановитих уродженців землі між Серетом і Збручем через економічно-політичні події в Галичині та війни останніми століттями змушені були жити та працювати у країнах зарубіжжя. Серед галицьких емігрантів ХІХ–ХХ  століть був і майстер слова й ноти Роман Купчинський. 

Виходець із берегів Золотої Липи  

Майбутній поет-пісняр, композитор народився в с. Розгадів на Зборівщині, яке славиться глибоким козацьким корінням і чарівною природою. Від 1896-го дитинство хлопчини проходило в с. Кадлубиська на Львівщині. 

Освіту допитливий галичанин здобував у Перемишльській гімназії, Львівській духовній семінарії, на філософському факультеті Віденського університету, в Українському таємному університеті. Його долю не оминули воєнні події Першої світової та польсько-української воєн. Воював у рядах УСС та УГА – 1918 року командував сотнею Вишколу УСС на румуно-буковинському кордоні, а в 1919-му – пішим полком УГА під Львовом. У 1920–1921 рр., як інтернований старшина УГА, перебував у польському таборі в Тухолі.  1939 року виїхав до Кракова (Польща), де працював в Українському видавництві. Наприкінці Другої світової війни потрапив до Німеччини, а 1949 – до США, де 10 червня 1976 р. закінчив свій земний шлях.

І зброєю, і словом 

Роман Купчинський і зброєю, і словом від 1914 року воював рядовиком, командантом чоти, сотні, ад’ютантом полку в ранзі поручника з ворогами рідного народу та розпалював у його душах свободолюбний дух. Від 1915 р. він входив до Пресової квартири й Артистичної горстки УСС, був співзасновником видавничої кооперативи «Червона калина» (1921–1939), співорганізатором літературно-мистецької групи «Митуса» (від 1922), співробітничав із газетою «Діло», часописами «Новий час», «Світ», «Неділя»... У 1933–1939 очолював Товариство письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові. 

Виходець із Розгадова – автор поезій на стрілецьку тематику, слів і музики понад 80 чудових стрілецьких пісень, серед яких «Заквітчали дівчатонька», «Їхав козак на війноньку», «Човен хитається», «Ой та зажурились стрільці січовії», «Лети, моя думо»…  

Вірші почав друкувати у віденському часописі від 1915 року. Багато їх було створено на землях Тернопільщини. У  Львові наш краянин надрукував драматичну поему «Великий день», роман-трилогію зі стрілецького життя «Заметіль».  

Роман Купчинський – співавтор сценарію фільму «Для добра і краси», який Юліан Дорош зняв у 1936–1937 на Городенківщині та в м. Копичинці. У головних ролях – оперний співак із Волині Андрій Поліщук та актриса з Копичинців Марійка Сафіянівна. 

У США співпрацював із часописом «Свобода». Свої спогади та художні твори друкував в українській періодиці США та Канади. За кордоном він працював у видавництві «Червона калина», був головним редактором колегії журналу «Вісті комбатанта» (Нью-Йорк). 

Голова Спілки українських журналістів Америки (1956–1960), її Почесний член Роман Купчинський видав у США книги – «Мисливські оповідання», героїчну поему «Скоропад». Після смерті поета-пісняра за кордоном надруковані видання «Ми йдемо в бій», «Невиспівані пісні». Упорядкував збірник документів про дисидентський рух «Погром в Україні» та написав до нього передмову. 

Еверестом поетичної творчості нашого земляка вважають неопубліковану збірку «Село». У 1992 р. архів мистця передано із США на зберігання у Львівську науково-педагогічну бібліотеку.  

Славне ім’я повернули з небуття 

У роки незалежності України тернополяни повернули із забуття славне ім’я свого талановитого земляка Романа Купчинського. У рідному селі майстра пера і ноти Розгадові у 1990 році відкрито меморіальну таблицю і музей. На честь 100-річчя від дня народження Р. Купчинського 1994 р. освячено пам’ятник роботи скульптора П. Кулика та архітектора В. Блюсюка. На батьківщині мистця від 1989 р. проводять пісенний фестиваль «Стрілецька слава».

У Тернополі вийшла збірка «Як з Бережан до Кадри. Стрілецькі пісні Романа Купчинського» (1990, упорядник В. Подуфалий). У Тернополі та Івано-Франківську ім’ям Р. Купчинського названо вулиці. 

Твір ювіляра «Боже Великий, Творче Всесвіту…» став національно-релігійним гімном українського народу. Злободенні слова поета-пісняра й нині: 
Боже Великий, Творче Всесвіту, 
На нашу землю поглянь! 
Ми були вірні Твому завіту, 
Вислухай нині наших благань. 
Люд у кайданах, край у руїні, 
Навіть молитись ворог не дасть… 
Боже Великий, дай Україні 
Силу і славу, волю і власть. 

Іван БАНДУРКА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували