– Через спекотну погоду тепер жнива ранні. І ми порахували, що часового запасу, аби отримати ще один урожай, нам вистачить… Тому відразу після збирання озимого ячменю посіяли 132 га гречки. По-перше, минулого року ми завели пасіку і на сьогодні маємо 165 бджолосімей. Але гречка буде не лише хорошим медоносом. Сподіваємося зібрати і гідний урожай зерна.  

Гречку посіяли два тижні тому. Вегетаційний період рослини – 70–90 днів. Тобто  на кінець вересня можна очікувати другий урожай. 

А поки що  в господарстві повним ходом тривають жнива основні. На полі «Межигора паї» чекали і люди, і техніка, але дощ напередодні та негода два тижні тому тримали ситуацію в напрузі. 

– Приблизно два тижні тому тут випало 47 мм опадів за один день. Вони супроводжувалися сильним вітром і фактично це призвело до часткового осипання зерна, місцями поклало посіви, покрутило. А тому збирати урожай складно. І не обходиться без втрат. Майже 10 відсотків зерна, як не прикро, залишається на полі, – бідкається головний агроном господарства Олег Рогатинський. 

Насправді хліборобська душа завжди переживає, коли доводиться втрачати вирощене. Хоча загалом цьогорічні жнива за урожайністю на рівні минулорічних. В «Агропродсервіс Весті» зібрали вже сто відсотків озимого ячменю. Урожай порадував – майже 82 ц/га. Також змолочено більш як  40% озимої пшениці із 733 га. Урожайність – у межах 8 тонн. Керівник сподівається, що таку урожайність господарство втримає і надалі, а може, й трохи додасть, бо ще не збирали зерно з кращих площ. Цього року в Гарбузові посіяли понад 600 га ріпаку. Зібрали приблизно 60 процентів при урожайності 44 ц/га. Таку ж загальну урожайність тут теж сподіваються втримати, задоволено мовить Зіновій Богданович, відзначаючи цьогорічну хорошу ціну на ріпак. 

 
– Нині ціни на ринку радують і сподіваюся, що вони компенсують те, що ми втратили впродовж двох попередніх років, – каже мій співрозмовник і пригадує, що з трьох років повномасштабної війни саме 2022-й був найскладнішим, передусім психологічно. По-друге, дуже суттєво війна вплинула на цінову політику. Фактично 2022 рік закінчився для рослинництва невеликим збитком, у 2023-му аграрії теж працювали «вхолосту». У Гарбузові трималися на плаву за рахунок птахівництва. А от на 2024 рік справді мають надію.  

– Ми стоїмо на найвищій точці вашого господарства і це крайня межа полів «Аропродсервісу». Коли ви звідси дивитеся на Львівщину, – запитую Зіновія Богдановича, – бачите перспективи для свого підприємства? 

– Ми зараз перебуваємо на полі, яке територіально є Львівщиною. Це колишній Бродівський, а нині Золочівський район, село називається Межигори. Вже років п’ять тут орендуємо землю в пайовиків. А на Львівщині загалом обробляємо 150 га. Поля тут непогані, з пайовиками працюємо справно, постійно в діалозі… Тому, я гадаю, що  перспектива у збільшенні земельного банку на Львівщині у нас є, – відзначає Зіновій Дольний. 

І це дуже позитивно, коли будь-яке підприємство має перспективу. Бо тоді можна вести мову про загальну перспективу для людей і держави. 

Тарас ВАСИЛІВ 

На світлині: Зіновій Дольний (справа) та Олег Рогатинський на ріпаковому полі. 
Світлина Ярослава СТАРЕПРАВА 

0

0

0

0

Ви вже відреагували