А зимує вона просто на корі. Найбільше її на прикореневій порості та на вовчках. Чому саме там? Усе просто: попелиця інстинктивно обирає молоді, ніжні пагони, адже навесні її новому поколінню знадобиться легкодоступне джерело соку. Стара, груба кора для цього не підходить. Тому порість і вовчки треба вирізати під корінь і спалити. Після цього пройдіться по скривлених верхівках торішніх приростів. Скривилися вони через попелицю. Вона тут-таки й зимує.

Попелиця зимує у вигляді запліднених яєць. Вони чорного кольору і завбільшки лише 0,5 мм. Зрозуміло, що розгледіти їх на коричневій або чорній корі не так уже й просто. Спрощує завдання те, що яйця зібрані в цілі колонії, схожі на наліт сажі біля основи бруньок.

Але в попелиці є могутні союзники — мурахи. Ці трудівники не просто «доять» попелицю влітку, а й усіляко оберігають її. Восени вони створюють для самок попелиці справжню «службу безпеки», захищаючи їх від хижаків, доки ті відкладають яйця на гілках. А навесні мурахи першими знайдуть молоді колонії і знову почнуть їх «пасти». Тому, якщо ви бачите мурашники поруч із плодовими деревами чи кущами, їх потрібно ліквідувати. Це надважливий крок, щоб розірвати цей згубний союз.

Ясна річ, що зрізані гілки та порість треба спалити. Якщо вони долежать до весни, попелиця почне все спочатку.

А як же ґрунт? Яйця попелиці, що господарює на гілках, у землі справді не зимують. Але це не означає, що пристовбурне коло не треба чіпати! Зовсім навпаки: у верхньому шарі ґрунту готуються до весни лялечки пильщиків, гусінь плодожерок, довгоносики та багато інших ворогів саду. Тому перекопувати ґрунт треба обов'язково пізньої осені, з настанням перших стійких заморозків. Головне правило — копати, не розбиваючи грудки землі. Так шкідники, що зимують, опиняться на поверхні й будуть знищені морозом та птахами. Цим ми зіпсуємо зимівлю безлічі шкідників та збудників хвороб.

Для «контрольного пострілу» по ворогу, що зимує, проведіть викорінювальну обробку саду. Після лістопаду, але за стабільної плюсової температури (близько +5 °C), обприскайте гілки та стовбури концентрованим розчином сечовини (700 г на 10 л води) або залізного купоросу (300-500 г на 10 л). Такий «душ» спалить більшість кладок яєць попелиці та спор грибкових захворювань, не завдавши шкоди сплячому дереву.

І вже після цього, мов завершальний акорд осінніх робіт, побіліть дерева. Використовуйте спеціальну садову побілку або розчин вапна з додаванням мідного купоросу. Головна мета побілки — не боротьба з попелицею (її яйця, як ми пам'ятаємо, на тонких гілках), а захист штамбів від зимових сонячних опіків та морозобоїн. Це своєрідний «сонцезахисний крем» для кори, що запобігає її розтріскуванню. А дезінфікувальні компоненти у складі допоможуть впоратися зі спорами грибків, що зимують на стовбурі. Комплексний підхід восени — запорука чистого саду влітку.

0

0

0

0

Ви вже відреагували