Директор ПП «Агрон», заслужений працівник сільського господарства України Юрій  Березовський поділився з нами думками про нинішню ситуацію в агровиробництві, ціни на врожай, хто і як на цьому заробляє, чи достатній вплив держави, аби змінити теперішній стан справ, коли всі форс-мажорні виклики в галузі відшкодовують за рахунок аграріїв. У розмові з Юрієм Романовичем торкнулися й інших тем: сплати податків, як забезпечити господарство пальним, електроенергією, про відповідальність людей, християнську доброчесність… 

Цінова політика на користь трейдерів 

Отож справи господарські. 

– Це наша стихія, – каже пан Юрій, – працюємо на землі, хочемо це робити, любимо вирощувати хліб і до хліба… Посівну завершили давніше, погода була сприятливою, а техніка у нас нова, сучасна. Вже отримали сходи всіх культур, зокрема кукурудзи, соняшнику  і сої. Правда, через нестачу вологи, густота сходів сої на окремих ділянках недостатня, але надіємося, що оскільки насіння «спровоковане», після чергового дощу сходів додасться.  

Сучасні технології, сівалка марки «Хорш», дробне внесення азотного підживлення, яке запровадили у господарстві торік, – додають упевненості у добрій врожайності сільськогосподарських культур. Щодо озимої групи, як-от пшениця, ріпак, вони із зими «вийшли» добре і в «Агроні» сподіваються на врожай не гірший  як торік. 

Заздалегідь придбали пальне, міндобрива, роботи в полі провели у визначені терміни, дотримуючись технологічних карт. За словами Юрія Романовича, нині кожного аграрія  хвилює головна проблема – цінова політика. Коли комори в господарстві опустіли, ціни на сільгосппродукцію відчутно піднялися. Якщо порівняти ціни, за які продавали торішній врожай і якими вони є на зернові і технічні культури нині, при загальному  валовому продажу зерна  втратили 120 млн грн! Ось така арифметика! Але в «Агроні» оптимістично дивляться в майбутнє, працюють і сподіваються, що ціни і тенденції  їхнього росту збережуться.  

Повертаючись до торішніх цін на врожай, Юрій Березовський пояснює, що продавали вирощене вимушено, бо потрібні були обігові кошти для погашення банківських кредитів, виплати орендної плати, придбання міндобрив, пального для проведення жнив і наступної посівної. До того ж потрібно мати ресурси, де зберігати вирощене. Якщо їх недостатньо, доводиться продавати врожай, як-то кажуть, «з коліс». Та найвразливіша і безконтрольна цінова політика трейдерів. Так, війна вносить свої корективи, але чомусь всі форс-мажорні виклики  за рахунок аграріїв. Директор господарства «Агрону» каже, якщо проаналізувати тенденцію біржових світових цін,  бачимо: врожай кукурудзи торік у жовтні продавали по 4 тис. грн за тонну. А нині вона коштує 7 тис. 300 грн/т. Причина таких коливань у наших трейдерах – посередниках, для яких головне – отримати наживу. В одних надприбутки – 300–400%, а в аграріїв – збитки. Чомусь немає реакції контролюючих органів, які б, аналізуючи такий стан справ, вживали конкретних заходів? І чи можуть сільгоспвиробники миритися із такою монополією на ці речі? Питання риторичне. 

Світ потребує українського збіжжя  

Про складнощі експорту врожаю, перекриття кордонів відомо кожному. Можливо, аграріям потрібно шукати вихід із такої ситуації у переробці, самим створювати додану вартість?  

– Це, звісно, добра справа, – погоджується Юрій Березовський. – Кожен має свій погляд на те, що потрібно робити. Коли експерти і політики кажуть, наприклад, що треба розвивати тваринницьку галузь, у мене виникає запитання: а де ми продаватимемо м’ясо? Річ у тім, що через війну  порушені всі логістичні шляхи. А де ми продавали продукцію до війни? У світі є велика потреба у нашому збіжжі, іншій сировині. Нам слід  просто відновлювати логістичні зв’язки. Орієнтуватися на світ, а не тільки на європейські країни, які, до речі, купували і купують у нас продукції стільки, скільки їм потрібно. А про перекриття кордонів, переконаний, маємо односторонню інформацію. Крайніми стають аграрії, хоча це посередникам потрібно бути совісними і відповідальними. Чому цим не займаються наші профільні міністерства, за що їхні працівники отримують зарплату? Кожен держслужбовець повинен відповідати за свій підпис під документом. Пожиттєво. Можливо, тоді вони добре подумають, перш ніж підписувати той чи інший документ». 

На думку Юрія Романовича, Європа може заробляти на нашому зерні, коли його поставлятимуть транзитом, а не так як було донедавна, що частка продукції залишалася, наприклад, у Польщі і це вплинуло на цінову політику їхніх сільгоспвиробників. Звідси й протести на кордонах. 
Головне, щоб не було сприяння певним особам 

Компанія «Лан-Ойл», що входить до групи ОККО, планує збудувати у Тернопільській  області біоетанольний завод потужністю 83 тис. т на рік. Будівництво мають завершити за два роки. Ми поцікавилися у Юрія Романовича чи не призведе це до зміни структури агровиробництва у нашому регіоні?  

– Щодо будівництва заводу, гадаю, якщо б у названій компанії не бачили в цьому сенсу, то й не було б такого рішення. Світова практика свідчить, що в кожному регіоні мають робити те, що найбільше підходить. Головне, щоб це не було розраховано на інтереси вузького кола осіб, як це сталося із зеленою енергетикою. 

В «Агроні» свого часу зацікавилися сонячною енергетикою. Прорахували, вивчили, через який час вона окупиться. Встановили дахову сонячну станцію і тут виникли запитання: яким шляхом далі іти? Вигідніше тим агропідприємствам, які утримують тваринницькі ферми, комплекси чи інші об’єкти і максимально використовують енергетику із встановлених сонячних батарей, добираючи із загальної електричної мережі стільки, скільки потрібно. 

У разі, як-от в «Агроні», свою електроенергію по зеленому тарифу продають гарантованим покупцям, а купують із загальної мережі на потреби господарства. Головне, щоби користь від цього була і тим, хто виробляє, і тим хто купуєє, а не окремим високопоставленим особам. 

Бути щирими перед своєю совістю і Богом 

Відверта розмова з керівником «Агрону» торкалася не лише господарських справ. Йому болить, що у нас люди забувають про війну, не відчувають того, як і чим живуть жителі прифронтових територій. Може, з часом усвідомлять і будуть щирими перед своєю совістю і Богом, не відповідатимуть злом на зло. 

На робочому столі Юрія Романовича дві книги – праці митрополита УГКЦ Андрея Шептицького і кардинала Любомира Гузара. – Зранку перечитую, вкотре щось важливе для себе усвідомлюю, роблю висновки, – говорить Юрій Березовський. – В одній із праць кардинал Любомир Гузар порівнює різні режими влади. Розповідає, коли він після війни приїхав у 1949 році в Україну, був подивований виглядом людей із опущеними головами, не побачив жодної усмішки. Нині такий час, коли маємо підтримувати одне одного не фінансово, а добрим словам, гідними вчинками. Якщо Бог наділив тебе талантом заробляти гроші, можеш дати роботу людям, це означає, що ти не маєш права обділяти беззахисних, які також мають право на життя.  

Для мене принципово – робити корисні справи і тоді все буде добре. Головне, аби Господь дав здоров’я, щоб ми перемогли агресора та в Україні запанував мир і спокій. 

Петро ГУДИМА

 
Світлина Івана ПШОНЯКА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували