Сім’я, про яку хочу розповісти, відома на лановецьких теренах не тільки вирощуванням екзотичних кавунів, а й тим, що її глава Василь Іванович, який вже у засвітах, був заслуженим механізатором України, орденоносцем, лауреатом державної премії. З хліборобського коріння він упродовж свого яскравого життя до краплі віддавав сили, вміння важкій механізаторській праці. Набуті роками навики, досвід передавав синові Віктору та його трудолюбивій сім’ї.

 
Ще на початку розпаювання колгоспу Віктор Васильович забрав родинні паї і став самостійно господарювати. Спочатку вирощували зернові та бобові культури. Згодом, розміркувавши з дружиною Наталією, загорілися давньою мрією – спробувати виплекати невластиві, на перший погляд, для нашої природної зони кавуни. 

До речі, у 50–60 роках минулого століття цю південну теплолюбиву культуру вирощували в нашому селі овочівники, очолювані знавцем і новатором овочівництва Григорієм Ярмолайовичем Шаблистим. Тоді, на подив селян, кавуни прижилия на довгі роки, щедро давали великі смачні плоди, які не лише реалізовували населенню, а й навіть закладали в плани здачі колгоспом у райзаготконтору. Відійшов у неземні світи Григорій Ярмолайович – зникли й вони… 

Втілюючи свою мрію, із завзяттям, з любов’ю взялася за нову справу дружина Віктора Басюка Наталія. Спочатку зосередилася на одній сотій земельної ділянки. Переборюючи сумніви, невдачі, проблеми, наполеглива жінка з допомогою чоловіка досягла перших успіхів. Впевнено збільшувалася площа висаджування кавунів, поступово впроваджували кращі технології, шукали районовані сорти, цікавилися новинками. Так з роками дедалі чіткіше вимальовувалася система вирощування, накопичувався досвід. Легше стало працювати, коли після навчання у Національному університеті біоресурсів і природокористування приєднався до справи син Володя. 

Тепер, уже з напрацьованим досвідом, у збудованій теплиці вони спочатку пророщують у касетах майбутні рослини. Строки висаджування, як розповідають господарі, залежать від погодних умов: за ранньої, теплої весні це може бути початок квітня, а якщо весна прохолодна – пізніше. Кущики кавунів висаджені у ґрунт просто неба у двометрової ширини міжряддя. Отримують вологу крапельним поливом. Раніше воду брали із криниці, тепер працює свердловина. Крім цього, допомагає живити ґрунт вологою вода з річки Горинь, яка протікає за кілька сотень метрів від оселі Басюків. 

Кавун любить чистий ґрунт, тому малим трактором систематично рихлять площу, та так ретельно, що нема жодного бур’янця. Дотримуються сівозміни. Кажуть, що найкраще кавун росте після злакових культур. Тому так впевнено «ходить кавун» по борсуківській землі. Цікавлюся у Володі  як  підживлюють висаджену розсаду. Каже, що у спеціальному підживленні цих рослин нема потреби, адже ґрунт тут багатий на гумус, а коріння кавуна сягає в глибину до двох метрів. Насіння купують випробуване, надійне в нашій місцевості. Цьогоріч висіяли сорти Крісбі ранній, Продюсер та Корістан середнього дозрівання. Пізніх сортів не садять, оскільки вони не встигають дозріти. 

Милують  око виструнчені в лінійку пагони майбутніх кавунів  на рівненькій як стіл, чистій площі. Дивишся – і захоплюєшся  селянською справою, працьовитістю пані Наталії, її сина Володимира, які натхненно трудяться на землі: вона – 15 років, він – уже дев’ять. Мабуть, частка генів невсипущої селянської енергії їм передалася не лише від Василя Івановича, а й від діда Наталії – Йосипа Сидорука. В далекі роки Речі Посполитої він, староста села, зумів виплекати не одну алею каштанів, горіхів, черешень. Повернувшись із фронтових доріг, розповідають у селі, Йосип Антипович першого ж дня побіг дивитися, чи вціліли його саджанці. 

Володя часто спілкується в соцмережах з такими як він ентузіастами з Харківщини, Херсонщини, рідної Тернопільщини. Приїжджають поспілкуватися, запозичити досвід зі Збаража, Вишнівця, навколишніх сіл. Правда, через війну активність зменшилася. 

Наталія і Володя пригадують, як у перші роки ділилися кавуновою смакотою з місцевими жителями, а пізніше, коли збільшилися врожаї, їх продукцією зацікавилися продавці на ринках Ланівців, Вишнівця. Цікавляться й тепер. 

…Швидко промайне літня пора. З ніжних пагонів виростуть гордовиті смугасті красені з дивовижним солодким смаком та ароматом – на користь людям, на радість від результатів праці господарській сім’ї Басюків. 

Григорій ВОЛЯНЮК 
с. Борсуки на Лановеччині 

На світлині: Наталія Басюк із сином Володимиром на кавуновій плантації. 


 

0

0

0

0

Ви вже відреагували