На «понеділкування» мали право лише заміжні жінки. На те право потрібно було отримати дозвіл від майбутнього чоловіка. Під час заручин дівчина ставила нареченому умову: вона пов’яже сватів рушниками тільки тоді, якщо їй у заміжжі можна буде раз на тиждень (у понеділок) звільнятися від усіх сімейних обов’язків, брати участь у жіночих посиденьках і веселитись у корчмі. У разі відмови дівчина могла дати парубкові гарбуза. Якщо ж він погоджувався, але обіцянки не дотримувався, шлюб міг і розпастися.

У понеділок жінки збиралися в одній із осель, приносили продукти, готували обід. Упродовж дня молодиці досхочу балакали, жартували, співали. Всі домашні справи лягали на чоловіка, свекруху. Звісно, що понеділок був для них важким днем.

Існує ще одне пояснення понеділка як важкого дня. Тут варто згадати такий історичний факт. Володимир Святославович, охрестивши Русь, зобов’язував киян відвідувати недільні відправи. Тих, хто не з’являвся до церкви, в понеділок жорстоко карали.

З понеділком пов’язано чимало прикмет і вірувань. У понеділок не можна було нічого позичати, бо «недобре худобі буде». Старші люди вважали за гріх одягати в понеділок нову сорочку. Господині не наважувалися цього дня брати з кубел яйця, бо кури припинять нестися. Не годилося у понеділок возити глину для хати, вирушати в мандрівку. Чумаків, наприклад, завжди споряджали в неділю.

Хай би як там було, а донині існує прислів’я: «У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай».

Наталка НЕЧИПОРЕНКО

Джерело Сільські вісті

0

0

0

0

Ви вже відреагували