Познайомилися вони більш як рік тому в Тернополі. Саме тоді Наталія повернулася із Португалії, де була на роботі.

Андреас – кадровий військовий. Коли почалася російсько-українська війна, чоловік приїхав в Україну, щоби допомоги визволяти окуповані території.

«Коли починалася війна, я був в Арабських Еміратах, дивився відео і мене це дуже вразило. Я знаю, який біль приносить війна, в Колумбії вона триває 50 років. Зачепили події в Бучі. Після цього я вирішив поїхати в Україну і допомагати. Я брав участь у бойових діях в Колумбії, Арабських Еміратах, але з Україною немає ніякого порівняння. Жодні бойові дії не були настільки інтенсивними. Такого як тут, я ще не бачив. Це пекло на землі. У цій війні я втратив багато друзів, особливо під Бахмутом».

Куди б не їхав Андреас, на пам’ять про бойових побратимів бере з собою прапори з їхніми підписами та побажаннями.

Наталія каже, що особливих надій на ці стосунки не покладала:

«Це були розмови, відеодзвінки, листування. Не бачила в тому перспективи. Але він не здавався».

Все змінилося після спільної вересневої поїздки в Карпати.

«Ми піднялися на Петрос, розклали намет і якраз був захід сонця. Я стою і кажу йому, що такого красивого заходу сонця ще ніколи не бачила. Тоді Андреас став на коліно, простягнув обручку і сказав: «Ти вийдеш за мене заміж?».

За кілька днів Наталя та Андреас одружаться. Вони мріють про якнайшвидшу перемогу, щоби будувати щасливе сімейне життя. 

0

0

0

0

Ви вже відреагували