Незабутні спогади Мар’яна Фліса

Із паном Мар’яном Флісом познайомився випадково, завдяки його чотирилапим друзям Марусові і Знатеку, які пізньої вечірньої години зупинили нещодавно мене під час прогулянки на околиці польського містечка Заклікув, що належить до Жешувського воєводства. Господар собак, пан Мар’ян, дізнавшись, що я з Тернопільщини, зрадів. Пояснив, що він свого часу працював на будові Хмельницької АЕС у місті Нетішин, перебуваючи у складі бригади польських атомобудівників із фірми «Енергополь».

2 роки тому

То був серпень 1990 року. Комуністичний режим в Україні перебував в агонії, на завершальній стадії свого існування. Польські будівельники ще місяць працювали у Нетішині, а через певний час, на запрошення голови Кременецького товариства ім. Ю. Словацького Ярослави Гуславської, пан Мар’ян, його друзі Юрек Сплавський і Марек Келкуцький з іншими колегами прибули до Кременця і зайнялися реставраційними роботами у родинному будинку знаменитого польського поета.

Про це я дізнався через тиждень під час відвідин оселі пана Мар’яна, яка розташована на узліссі поблизу села Здєловіце. Він донині зберігає як дорогу реліквію Кременецьку районну газету «Прапор перемоги» від 14 серпня 1990 року, де міститься розлога стаття з фотоілюстраціями під назвою «Прояв братського єднання», героями якої є вже названі будівельники. Серед інших матеріалів пан Мар’ян зберігає подячну грамоту за підписом директора місцевого краєзнавчого музею Володимира Бернацького, буклети про Кременець, тематичні запрошення в музей з нагоди 180-ліття від народин Юліуша Словацького, в яких знаходимо фрагменти листів поета до матері, уривки з віршів «Година думки» та «В альбом Софії Бобровій».

Повернувшись на Батьківщину, Мар’ян Фліс тривалий час не міг працевлаштуватися, тому вимушений був протягом п’яти років їздити на сезонні польові роботи до Бельгії. Заробивши достатню суму коштів, викупив будинок і півтора гектара землі. На 35-му році життя одружився з пані Малгожатою, з якою донині ділять хліб і сіль. У господарстві мають тракторець. Але всієї земельної ділянки не обробляють, бо невигідно і дуже затратно. Місцеві піщані ґрунти неродючі. Вісім арів землі пан Мар’ян із дружиною використовують під вирощування малини, шість – під городиною (картопля, помідори, огірки, цибуля, петрушка) і квітами. Із птиці утримують курей і качок. Пан Мар’ян після недуги має групу інвалідності й отримує дочасно пенсію. Дружина працює кравчинею на одному з місцевих підприємств.

Під час кількох зустрічей Мар’ян Фліс із винятковою теплотою згадував про своє перебування на Хмельниччині, у Кременці, зокрема, на горі Бона. Він добре орієнтується у політичній веремії в Польщі, у подіях, пов’язаних із російсько-українською війною. Має надії на майбутнє України без москви, без путіна. Впевнений, що Україна переможе.

Степан ФЕДОРІВ
м. Тернопіль