У полі, неподалік села Козівки, де сіяли пшеницю, Іван Мричко поділився своїми думками щодо того, як нині працюють аграрії. Рік, на його переконання, як минулий, так і нинішній – складний. Війна впливає на все, непокоїть дорожнеча мінеральних добрив, пального, низькі ціни на врожай зернових культур, втрата ринків збуту.  

– Тому почав використовувати альтернативні підходи у виробництві. Вичитав у науковців, що в нашій області варто сіяти озимі зернові, починаючи з 5-го вересня, – каже Іван Васильович. – Отож сьогодні й почали. Сіємо ранні сорти озимої пшениці «Фелікс» і «Авеню». Її традиційно обмолочуємо наступного року, тоді ж, коли і озимий ячмінь: наприкінці червня або на початку липня. Що це дає? Після зібраної пшениці на цій площі сіємо сою і, оскільки вона не дозріває, використовуємо її на сидерати. У кінцевому результаті вона «залишає» на полі до 3 центнерів азоту на кожному гектарі. Тобто приорюємо сою і отримуємо цінне добриво. 

Цьогоріч на площі, відведеній під пшеницю, тут дотримуються оптимальної густоти висіву задля того, аби робити азотне підживлення навесні  і тоді ж отримати належне кущення рослин. У господарстві використовують інтенсивні методи не за рахунок добрив, а технологій із додаванням біологічних препаратів, а саме бактерій, якими аграрії обробляють насіння. 

У господарстві  дбають про екологію і про землю. Підвищують врожайність культур, використовуючи біопрепарати, а не за рахунок внесення високих норм мінеральних добрив, ціни на які нині відлякують аграріїв. Деструктор стерні пришвидшує розкладання органічних решток, при цьому всі поживні речовини залишаються в полі і швидко стають доступними для рослин. Біофунгіциди зменшують патогенну мікрофлору в ґрунті і захищають рослини від хвороб. Коренева система рослин краще розвивається і формується висока продуктивність сільськогосподарських культур. 

– Тридцять один рік працюємо на цих полях, – продовжує розмову пан Іван. – За цей час стільки добрив внесено, що складно підрахувати. Але тільки завдяки їм рослина не може функціонувати. Частину з них вона «споживає», а інша частина мінералізується і стає для неї недоступною формою. Тому використовуємо сидеральні культури, які засвоюють недоступну форму калію і фосфору, а їхні рештки стають доступними для рослини і так само бактерії, фосфор і калій, які називають мобілізуючими бактеріями. Вони переробляють недоступний матеріал, тобто йдемо нетрадиційним шляхом – вносимо певну частку добрив і біологічних добавок. У цьому зв’язку четвертий рік співпрацюємо з компанією «ІМЕКС АГРО» і задоволені результатами. 

При нинішніх цінах на добрива (30–35 тис. грн за тонну) собівартість вирощування сільськогосподарських культур не може втішати аграріїв. Треба шукати «золоту» серединку. Не лише досягати високих показників врожайності, вважає Іван Мричко, а передусім враховувати економіку. А то в результаті може бути так: орден на груди, а в кишенях порожньо. Тож щороку потрібно експериментувати. 

У господарстві вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сою, ріпак, соняшник. Нещодавно посіяли озимий ріпак з бобом одночасно. Біб проросте, а взимку вимерзне, однак накопичений ним азот залишиться в ґрунті і буде поживою для ріпаку. Наступного року, після семирічної перерви, на 50 гектарах планують сіяти цукровій буряки. Раніше це було економічно невигідно. Тепер цінова політика щодо цукру змінилася, отож є хороші перспективи вирощування солодких коренеплодів. 

Попереду – пізні жнива. Кукурудза на зерно «обіцяє» видати з кожного гектара поля від 10 до 12 тонн урожаю, а соняшник – від 3 до 5 тонн. Зрештою, бункер комбайна засвідчить реальні показники, каже мій співрозмовник. На його думку, аграріям нині важливо втримати господарку, пристосуватися до реалій воєнного часу. 

Петро ГУДИМА 

На світлині: (зліва направо) водій навантажувача Павло Зюбрицький, механізатор Степан Ходань, головний інженер Микола Мричко, засновник господарства Іван Мричко, водій Віктор Ходань. 

Світлина Ярослава СТАРЕПРАВА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували