Сумісне вирощування вівса та люцерни покращує ґрунт і дає більше поживного корму

Міжнародна група вчених довела, що спільний посів вівса та люцерни в рівних частках дозволяє отримувати на 25% більше поживного корму без добрив та штучного поливу, одночасно відновлюючи виснажений ґрунт та знижуючи вуглецевий слід ферми майже вдвічі.

Сільське господарство в регіонах із посушливим кліматом завжди пов'язане з величезними ризиками, адже закупівля добрив та організація штучного зрошення часто виявляються непідйомними за вартістю для місцевих фермерів, повідомляє superagronom.com.

У пошуках виходу із цієї ситуації експерти з Ноттінгемського університету Трента об'єднали зусилля з колегами з Університету Джимми та Міжнародного центру сільськогосподарських досліджень у посушливих районах в Ефіопії. Вони вирішили перевірити, як поведуться овес і люцерна, якщо посіяти їх разом на ділянках, що не зрошують, і позбавити хімічного підживлення. Результати цього експерименту, опубліковані в науковому виданні Journal of the Science of Food and Agriculture, перевершили найоптимістичніші очікування.

У ході польових випробувань вчені тестували різні варіанти: вони засівали поля вівсом і люцерною в чистому вигляді, а також змішували насіння в пропорціях 3:1, 1:3 і 1:1. Виявилося, що рівне співвідношення культур дає феноменальний синергетичний ефект. При сумісному вирощуванні в пропорції 1:1 урожайність сухої речовини підскочила відразу на 21% порівняно із звичайними монопосівами вівса. Суміш 1:1 показала найвищий коефіцієнт ефективності використання землі (1,56). Це означає, що для отримання такого ж обсягу біомаси при роздільному вирощуванні потрібно на 56% більше земельної площі.

Крім значних обсягів, такий підхід дозволив отримати корм з чудовим поживним профілем для худоби. В отриманій суміші різко зріс вміст сирого протеїну та легкозасвоюваної енергії, а кількість небажаної нейтрально-детергентної клітковини помітно знизилася. Більш того, заготовлений із цих рослин силос продемонстрував відмінні органолептичні властивості, мінімальні втрати газів та ферментаційних соків, а також оптимальний рівень кислотності.

Крім того, після збирання врожаю земля на експериментальних ділянках не виснажилася, а навпаки, стала помітно родючішою. Аналіз ґрунту зафіксував відчутний приріст органічного вуглецю, загального азоту та доступного фосфору, а також збільшення ємності катіонного обміну. Фактично рослини самі виконали роботу дорогих комплексів добрив.

Екологічні прогнози дослідників також виявилися вражаючими. За розрахунками, перехід на змішані посіви 1:1 здатний знизити парникові викиди на одиницю потенційного приросту маси тіла худоби на 37–47% проти роздільним вирощуванням. Причому цей потужний екологічний ефект однаковою мірою зберігається як із заготівлі сіна, і під час виробництва силосу.