На старенькому подвір’ї сиділо літнє подружжя… 

- Добрий день. Я щодо оголошення. Хто тут батьків продає? 

Старенька опустила очі. 

- Ми самі себе продаємо, сину…

 
- Як це?! 

- А так… У нас є син. Хороший, заможний. Щомісяця приїжджає, привозить дві тисячі гривень, залишає продукти й поспішає назад. Каже, що часу нема. А ми вже й не просимо нічого. Тільки щоб посидів із нами хоч пів годинки… 

Дідусь важко зітхнув: 

- Минулого разу я попросив його залишитися на чай. А він відповів: «Тату, я ж вам гроші привіз. Чого вам ще бракує?» 

Бабуся витерла сльози. 

- От ми й подумали: може, комусь потрібні старенькі батьки? Ми ще можемо любити, молитися за когось, чекати біля вікна… А гроші ті нехай забирають. 

Чоловік не знав, що відповісти. А старенька раптом запитала: 

- Сину, а ти не хочеш чаю? Я пиріжків напекла. Для свого Андрійка… Тільки він навіть із машини не вийшов. 

Вона винесла тарілку з пиріжками. 

- Бери, сину. Бо завтра вони вже будуть черстві… 

Чоловік узяв один пиріжок, а в горлі став клубок. Він згадав свою матір. Її пропущені дзвінки. Її постійне: «Приїдь, синку, хоч на годину». Дістав телефон і набрав знайомий номер. 

- Мамо, я зараз до тебе приїду. 

- Щось трапилося, синочку? 

- Так, мамо… Я раптом зрозумів, як давно тебе не обіймав. 

І вперше за багато років почув, як мати плаче від радості. 

Найстрашніше для стареньких батьків - дожити до того дня, коли власні діти матимуть гроші на їхнє утримання, але не матимуть часу на розмову. Мама може десять разів перепитати те саме. Тато може довго розповідати історію, яку ви вже чули. Не дратуйтеся. Колись вони сотні разів відповідали на ваші дитячі запитання.  

І пам’ятайте: одного дня ви приїдете до батьків, а двері вже ніхто не відчинить. На столі не буде маминих пиріжків. І ніхто не запитає, чи тепло ви одягнулися. Тоді ви віддали б усі гроші світу, щоб іще раз почути рідний голос. Але батьків не можна купити вдруге. Навіть за мільйон…  

Алла ВАСИЛИШИН  
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували