Здорова тарілка – не про підрахунки 

Батькам зовсім необов’язково щодня рахувати грами білків, жирів і вуглеводів. Набагато простіше орієнтуватися на групи продуктів і принцип «здорової» тарілки. 

Для маленьких дітей, пояснює Іветта Джугля, можна орієнтуватися на просту схему 5–5–3–2. П’ять порцій упродовж дня – крупи та інші крохмалисті продукти, зокрема, картопля, ще п’ять – овочі та фрукти. Три порції – молочні продукти, дві – білкові продукти: м’ясо, риба, яйця, бобові. 

– Ми навіть не говоримо безпосередньо про білки, жири, вуглеводи, тому що людині, яка дивиться на продукт у супермаркеті, це не завжди зрозуміло. Набагато простіше бачити групи продуктів і з них формувати свій раціон, – пояснює лікарка. 

Для школярів принцип залишається подібним. Із віком порції стають більшими, а в підлітковому віці особливо важливо, щоби дитина отримувала достатньо білка, адже організм активно росте й розвивається. Окрему увагу варто приділяти продуктам, які є джерелами заліза, зокрема, в дівчат після початку менструацій. 

Дві порції риби на тиждень 

Окреме місце в дитячому меню має посідати риба. 

– Хороша рекомендація – дві порції риби на тиждень, одна з яких бажано жирна, – говорить Іветта Джугля. 

Серед таких видів риби – скумбрія, сардини, оселедець. Важливе і те, як її готувати: перевагу варто віддавати звичайним домашнім стравам, а не продуктам із великою кількістю солі чи маринаду. 

До основних уживань їжі лікарка радить привчати дитину пити воду. Так поступово формується звичка не замінювати воду солодкими напоями. 

Школа не може зробити все 

Чи відповідає шкільний обід заявленому меню? За словами Іветти Джуглі, тут важливо розрізняти те, що записано на папері, і те, що фактично відбувається на кухні. 

– Те, що є на папері, і те, що відбувається на кухні, – це можуть бути різні речі. Має значення, які продукти закуповують, яка їхня якість, як їх зберігають і як готують, – зазначає лікарка. 

Якщо батьки бачать проблему, її варто обговорювати безпосередньо у школі – з учителем, адміністрацією та іншими батьками. 
Але навіть найкраща шкільна їдальня нездатна сама сформувати здорові харчові звички. 

– Номер один – ми маємо дивитися, як їсть сім’я, як їдять батьки. Це база, – наголошує Іветта Джугля. 

Якщо дитина змалку бачить, що вдома їдять овочі, салати, крупи, тушковані чи запечені страви, м’ясо, рибу, саме така їжа поступово стає для неї звичною. 

– Раз на тиждень є піца, раз на місяць ми можемо піти в Макдональдс, бо це прикольно. Але щодня в нас звичайна нормальна їжа, приготовлена вдома, – пояснює лікарка. 

Підліткам важливо не лише забороняти 

Окрема проблема – харчові звички підлітків. Чипси, солодкі напої, ультраоброблені продукти, енергетики можуть поступово стати звичною частиною раціону. 

Особливо лікарка радить звернути увагу на енергетики. 

– Дітям енергетики не можна і крапка! Тут уже питання не лише в одному напої, а в загальній кількості кофеїну за день, якщо дитина ще п’є каву, колу, міцний чай, – говорить Іветта Джугля. 

За її словами, з підлітком важливо не обмежуватися категоричним «не можна». 

– Якщо в дитини нуль довіри до батьків, вона може грати роль ідеально чемної, а що насправді робить із друзями – батьки не знають. Найкраще, коли мама чи тато можуть сісти й нормально поговорити та пояснити наслідки таких дій, – зазначає лікарка. 

Тож йдеться не про дозвіл на шкідливу звичку, а про довіру й чесну розмову, завдяки якій батьки знають, що відбувається з дитиною. 

Здорове меню не починається із заборон 

А що робити, коли самі батьки не мають ідеального раціону, постійно зайняті, а дитина відмовляється від корисної їжі та хоче тільки пельмені? 
І тут лікарка радить не влаштовувати революцію на кухні. 

– Не потрібно різко змінювати харчування. З цього зазвичай нічого не виходить. Треба робити все покроково, поступово, – пояснює Іветта Джугля. 
Спочатку батькам варто самим розібратися з принципом «здорової» тарілки, зрозуміти, які продукти потрібні дитині, а вже потім поступово змінювати сімейне меню. 

Не забирати в один день усі улюблені страви, а додавати до звичних нові. Не змушувати дитину з’їдати тарілку овочів, а показувати власним прикладом, що овочі – звичайна частина щоденного меню. 

Бо дитяче харчування починається не зі шкільної їдальні. Воно починається вдома – з того, що дитина щодня бачить на столі у своїх батьків.

 
Зоряна ДЕРКАЧ 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували