А створила цю красу мешканка села Забойки – Лілія Телих. Дівчина, яка не просто працює з дітьми, а живе цією справою. 

Спадщина від «танцювального батька» 

Створила цю красу талановита дівчина із села Забойки – Лілія Телих. Вона найменше думала про гучні назви, коли у 2019 році зібрала першу групу дітлахів у Почапинській школі. Їй просто хотілося ділитися тим, що вміє сама. Але настав день першого виступу. За лаштунками до неї підійшли організатори й запитали: «А як вас оголошувати? Хто ви?». 

Лілія на мить розгубилася. В голові перебирала різні варіанти, але все було «не те». І тут у пам’яті виринув образ із дитинства – Центр творчості в Тернополі на вулиці 15 Квітня. Саме там вона сім років поспіль стирала черевики до дірок у танцювальному залі. Її вчителем був Володимир Михайлович Савчук – людина, яку Лілія досі називає своїм «танцювальним батьком». 

– Наша група тоді називалася «Барви», – згадує Лілія. – І я подумала: це буде найкращим її продовженням! Кажуть, що учень має перевершити вчителя. Я вирішила запозичити цю назву, бо вона для мене – світлі спогади про юність і про ту величезну любов до сцени, яку мені прищепили. Так у наших селах знову засяяли «Барви», але вже нові, сучасні. 

Історія колективу, що почалася у школі, згодом отримала продовження у Підгороднянській громаді – «Барви» успішно працювали на базі Центру культури, туризму та спорту. 

Репетиції просто неба і на домашній кухні 

Нині, дивлячись на яскраві костюми та професійні виступи дітей, важко повірити, через що їм довелося пройти. Коли громади тільки створювалися, у селах не було залів, клубів чи просто пристосованих приміщень. Але для «Барв» це не стало перешкодою. 

– Ми були справжніми «бродячими артистами», – посміхається Лілія. – Танцювали на стадіонах, просто на травах, на подвір’ях. А взимку, коли ставало зовсім холодно, я забирала дітей до себе додому. Ви б бачили ту картину: у мене на кухні, у коридорі, у вітальні – повна хата дітей! Ми там і співали, і колядували, і нові кроки вчили. Мої рідні вже звикли, що в нас вдома – «приватний будинок культури». 

Після певного періоду перебування Лілії за кордоном, колектив розпочав своє власне «незалежне плавання». Попри те, що тепер вони працюють самостійно, громада підтримала артистів – для репетицій їм надали приміщення (кімнату у старій школі) у селі Забойки. 

Амбасадори, волонтери і просто таланти 

Нині в «Барвах» займається 25 учасників. Це діти із сіл Забойки, Почапинці та Драганівка Підгороднянської громади. Старші дівчата вже студентки, а найменшим артистам ледве виповнилося пʼять років. «Ми, колектив «Барви», називаємо себе «амбасадорами українського», — каже гордо Ліліяя. Це означає, що вони представляють нашу культуру всюди, де б не були. 

І роблять вони це майстерно! В репертуарі колективу є унікальний «співаний вертеп». Його особливість у тому, що діти не просто розповідають ролі, а виспівують усю історію Різдва. Слова для них пише місцева талановита поетеса Ніна Вересюк. Коли такий вертеп виходить на сцену – глядачі в залі затихають, а потім аплодують стоячи. 

Але найбільше серце артистів розкривається у волонтерстві. Діти з «Барв» – часті гості у лікарнях і соціальних закладах. Вони виступають на благодійних концертах, збирають кошти для наших захисників. Для них сцена – це не про славу, а про можливість бути корисними. 

Своїми силами разом із батьками, артисти зробили ремонт у виділеній кімнаті. Тепер на стіні красується гордий напис «Барви». Попереду – зима, а отже, нові репетиції та виступи. Лілія Телих зізнається: буває важко, але коли бачиш очі дітей, які горять сценою, – відкривається друге дихання. 
«Ми завжди раді новим друзям», – каже Лілія. Тож якщо у вашій хаті росте маленька «зірочка», знайте: двері «Барв» завжди відчинені. 

Зоряна ДЕРКАЧ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували