Володимир Йосипович Здоровега – наш земляк, уродженець села Оліїв, у повоєнні роки пішки долав  12 кілометрів, аби навчатися у Залозецькій середній школі. Колишнє приміщення було розташоване  на території Старих Залізців, нинішній корпус освітнього закладу збудований неподалік центру мальовничого селища. Відкриваючи урочистості,  Наталія Храбцьо, директорка спеціалізованої загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів із поглибленим вивченням іноземних мов, привітала учасників святкового дійства, представників Львівщини і Тернопільщини, яких об’єднала цього дня неординарна подія. Вшанувати пам’ять батька, Учителя, побратима прийшли родичі Володимира Йосиповича, його учні і викладачі Львівського національного університету  імені Івана Франка. 

– Наш тато завжди був для нас найшляхетнішою людиною, – каже дочка Володимира Йосиповича Наталія Антонюк, завідувачка кафедри міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, докторка  історичних наук. – Він любив своїх учнів, та найбільше любив свою працю, свою роботу.

Теплими спогадами про батька поділилася і молодша дочка Мар’яна Здоровега, заступниця директора Львівського техніко-економічного коледжу, доцентка.

Володимир Здоровега у 28 років став деканом, згодом працював завідувачем кафедри теорії і практики факультету журналістики Франкового університету. Звертаючись до учасників святкової події, Василь Лизанчук (на фото), професор кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор філологічних наук зачитав важливі слова свого Учителя і побратима, написані Володимиром Йосиповичем ще 25 років тому: «Декому хочеться, щоб Україна була без українців, без національної мови, без національної культури, тобто таким собі хохляцьким дублікатом росії з певним фольклорним колоритом…». Я сподівався, зауважив Василь Васильович, що ситуація зміниться, але ці слова Володимира Здоровеги актуальні нині. Всі ми є свідками жорстокої масакри російських військ на нашій землі. 

Як Україну відродити як Українську державу, Володимир Йосипович завжди вміло, делікатно студентам і нам, викладачам, висловлював думки, які мали лягати на серце і розум щодо утвердження українськості в державі». 

– Для мене Володимир Здоровега був Учителем високого духу і високого лету, – зазначив Володимир Барна, поет, журналіст, голова Спілки слов’янських письменників України. – Ця меморіальна таблиця відомому вченому сприйматиметься як охоронна грамота  навчального закладу, який, я впевнений, незабаром називатиметься школою імені Володимира Здоровеги. 

Участь у вшануванні відомого науковця взяли і виступили Ігор Лубкович, товариш Володимира Йосиповича, викладач факультету журналістики Львівського університету, професор, Петро Гудима, заступник головного редактора газети «Сільський господар», заслужений журналіст України,  Андрій Нога, Залозецький селищний голова,  Олег Бойко, депутат селищної ради. 

Священники, отець  Микола Бобровський  церкви Покрови Пресвятої Богородиці (УГКЦ) і отець-декан Володимир Задвірний церкви Пресвятої Трійці (ПЦУ) освятили меморіальну таблицю Володимиру Здоровезі, професору, який все життя сповідував справжню журналістику. 

Меморіальна таблиця – робота художника, заступника голови Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України Зіновія Кіпибіди. 

Відома крилата фраза Володимира Йосиповича, якого журналістська спільнота вважала найкращим публіцистом Західної України: «Журналіст може продавати свою працю, але не совість». Серед тисяч учнів великого Учителя багато тих, хто на все життя залишився вірним своїй професії , живуть і працюють, керуючись його настановами і теплими спогадами про людину, яка володіла мистецтвом збагнути день.

Петро ПАНЬКІВ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували