Хоча на територіях з мішаним за національністю населенням, передусім Волині та Галичині, між Армією Крайовою та Українською повстанською армією (УПА) відбувалися запеклі збройні конфлікти, особливо у 1943-44 роках. За оцінками частини дослідників, з української сторони внаслідок польських дій загинуло від 10 до 15 тисяч осіб, переважно цивільних.   

Голова Організації українських націоналістів Богдан Червак нагадав також, що У Польщі, в місті Грубешів, спокійно існує вулиця Станіслава «Рися» Басая - справжнього ката і військового злочинця. Це його загін буквально стер з лиця землі село Сагринь. Під час різанини 10 березня 1944 р. польські головорізи по-звірячому вбили від 800 до 1200 мирних українців. Вони не жаліли нікого: розстрілювали немічних старих, палили живцем жінок та нещадно вбивали дітей. Аналогічний жах бойовики «Рися» принесли в Ласків, Шиховичі та десятки інших українських поселень, де цивільних винищували виключно за національність. Польська громадськість била на сполох, благали та офіційно вимагали від влади Грубешова прибрати це криваве ім'я з карти міста. І що відповіла влада разом із їхнім Інститутом національної пам’яті? Відмовила. Для них криваві етнічні чистки Басая - це лише «акції відплати», а сам він - «герой».  

Відомий журналіст та історик Вахтанг Кіпіані теж пригадує, що коли останнього разу був у Варшаві, то у самому центрі в парі хвилин від президентського палацу стоїть монумент Роману Дмовському - фашисту, расисту, антисеміту, антиукраїнцю, який виступав за ополячення всіх національних меншин. І шо? А теж нічого - його спадщина і його вшанування у польській державі не завадили їй стати частиною ЄС… 

Чому ж тоді президент Польщі Кароль Навроцький дозволяє собі зверхній тон і заявляє, що Україна не готова бути частиною європейської родини через присвоєння одній із частин ЗСУ назви «Героїв УПА»... З тієї ж причини Навроцький також ухвалив рішення про позбавлення президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла... 

І це його рішення об’єднало українське суспільство. Найперше, Зеленський відправив Навроцькому орден Білого Орла «Новою поштою». Повернули свої польські нагороди колишні президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Петро Порошенко, колишній прем’єр-міністр Володимир Гройсман, ексміністр закордонних справ Борис Тарасюк, та нинішній - Андрій Сибіга, посол України у Польщі та наш земляк Василь Боднар і багато інших. Від Золотого офіцерського хреста і ордена «За заслуги перед Польщею» відмовився і очільник Офісу президента Кирило Буданов: «Україна не вказує жодному іншому народові, як вчити його історію. Тож і ми залишаємо за собою справедливе право на власну національну пам'ять та гідність», - зазначив політик. 

Він, а також журналістка Яніна Соколова, засумнівалися в щирості польського президента. Бо про яку справедливість може йти мова, якщо найвищої державної нагороди Польщі свого часу були удостоєні єкатєріна II, пьотр I, ніколай I та алєксандр II – російські царі, які ліквідувала польську державність, окупували землі, масово катували і страчували тисячі поляків. Чи італійські фашисти Беніто Муссоліні та його зять Палаццо Чіа́но і багато інших нацистів і диктаторів - кавалерів ордена. За всю історію не було жодної спроби позбавити їх високої польської нагороди... Тому у випадку з українським президентом Яніна Соколова емоційно наголосила: «Це наша земля. Ми тут господарі. І ніхто нам не буде вказувати як і що робити. Не поляки, не росіяни, ніхто інший. Якщо це не очевидно для польського президента, тоді виникає питання: чий він насправді партнер? Може росії?»… 

Її припущення не виглядає ні смішними, ні безглуздими. І ось чому. Навіть Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, коментуючи рішення польського президента позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла, заявив - це радує Путіна і шокує союзників. 

І все ж президент Польщі Кароль Навроцький, вочевидь, досяг бажаного. Якщо у 2023 році про негативне ставлення до українців заявляли 17% польських респондентів, то за останніми даними цей показник зріс майже у 2,5 раза – до 43%. Про це йдеться у висновках дослідження Центру діалогу ім. Юліуша Мєрошевського.  

Але це рішення Навроцького роз’єднало і польське суспільство. Той же Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив: «Завданням президентів є заспокоєння пристрастей, а не розпалювання напруги. Лінія фронту пролягає деінде». А колишній депутат Сейму Польщі Пйотр Фоглер також повернув Каролю Навроцькому свою нагороду на знак протесту «проти безглуздого рішення про позбавлення ордена Президента України, України, що бореться!» – написав Фоглер. 

Квіточкою на торті стала позиція польських волонтерів з фонду «Sikorki na Ukrainie». На відмову мерії міста Кельце передавати списані автобуси Вінниці, поки в українському місті не позбудуться вулиці імені Степана Бандери, опозиційні депутати з «Громадської платформи» і тисячі простих поляків за кілька днів із необхідних 500 тисяч злотих зібрали значно більше на придбання обіцяних автобусів: «Ми хочемо підтримувати Вінницю, тоді як ПіС («Право і справедливість») хоче постійно зациклюватися на історії та псувати стосунки між містами-побратимами», - заявив під час засідання опозиційний депутат Міхал Пясецький. 

Версію підтвердив і політолог Вадим Денисенко «Все, що зараз відбувається в Польщі - прелюдія довгих виборів… У 1980-х було прийняте рішення, що поляки перестають думати про Галичину та Західну Білорусь, бо Польщі вигідна Україна та Білорусь, як буфери від рф. Зараз Польща стоїть за півкроку від анулювання цього консенсусу. І це головна загроза, яка стоїть перед нами в найближчій перспективі»…  

Складається враження, що для певних кіл Польщі результати майбутніх виборів, присутність у владі важливіші, ніж порозуміння між поляками та українцями. Але, на щастя, не для всіх. Слова прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска «Якщо ми будемо сваритися через минуле, майбутнє виграє хтось інший. Президенти України та Польщі повинні нарешті це зрозуміти. Поки не стало запізно!», хочеться доповнити фразою міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського: «Переможцем у війні за історію та ордени може стати лише Москва»… 

Справді, рішенню президента Польщі вже аплодує правитель московії владімір путін та радіє найстатусніший російський «алкоголік» і колишній президент дмітрій мєдвєдєв. Тому раціональними видаються слова народного депутата України Миколи Княжицького: «…частина польського політикуму прямо хоче загострити стосунки з Україною, щоб почати співпрацювати з росією. Але це лише частина суспільства і політикуму. Ми маємо сконцентрувати наші зусилля на співпраці з тими в Польщі, хто готовий керуватися формулою святого Папи Івана Павла II «Прощаю і прошу пробачення». Ми прямо засуджуємо злочини проти людяності, хто б їх не чинив у минулому і тих, хто своєю поведінкою сприяє росії у вчинені їх сьогодні проти українців, які захищають себе і інші народи Європи»… 

Василь ТОМИН 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували