Головні новиниЖиття громадЕкономікаЄвроінтеграціяЛюдиВійна
ІсторіяКонсультаціїПоради господарямВаше здоров'яРодинне перевеслоЦікавеВарто знати
Підписатися
Всеукраїнська громадсько-політична газета.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Передплатити
Всеукраїнська громадсько-політична газета.
Передплатити
Місцеві вибори Коронавірус Новини Facebook Telegram

Далекий схід сонця за селом

Скільки звичайних і чимось примітних світанків укарбувалися у мій вже похилий вік – не злічити й не згадати. А з-поміж них той особливий, що висвітлює далеку суботу, 29 червня 1966 року, коли ми, випускники 10–А, зі своєю керівницею Христиною Василівною Лаврів зустрічали схід сонця на завалівському пагорбі. Було радісно від усвідомлення зрілості і бентежно від незвіданості майбутнього, а ще трохи сумно за дитинством, яке ніби й довго тягнулося у школі, що, здавалося, не закінчиться ніколи, тепер ураз промайнуло.

Далекий схід сонця за селом

Скільки звичайних і чимось примітних світанків укарбувалися у мій вже похилий вік – не злічити й не згадати. А з-поміж них той особливий, що висвітлює далеку суботу, 29 червня 1966 року, коли ми, випускники 10–А, зі своєю керівницею Христиною Василівною Лаврів зустрічали схід сонця на завалівському пагорбі. Було радісно від усвідомлення зрілості і бентежно від незвіданості майбутнього, а ще трохи сумно за дитинством, яке ніби й довго тягнулося у школі, що, здавалося, не закінчиться ніколи, тепер ураз промайнуло.

1 година тому Джерело:

Перед тим були велелюдні урочини у сільському будинку культури з нагоди ювілейного десятого випуску вихованців Завалівської середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи з виробничим навчанням (такою була її повна назва), яку одночасно у результаті освітньої реформи закінчили десяти- та одинадцятикласники (по два класи) – загалом майже  девʼять десятків учнів. Наказ читала заступниця директора з навчально-виховної роботи М. Й. Фостій, атестати зрілості вручав директор Ф.Ф. Мазуренко. 


Нелегким був шлях шкільною наукою для моїх ровесників-земляків. Після Марківської початкової школи, де вчив нас незабутній волинянин І. В. Кальчук, довелося з пʼятого по восьмий клас ходити за 4 кілометри до Завадівської неповної середньої школи. Радію, що й нині живе її директор, 93-річний І. Ф. Сметана та вчителька української мови і літератури Н. І. Фадеєва (тоді – Сагаш), яка наближається до свого 95-річчя. Сподівалися продовжувати навчання у Товстобабах (Високому), але школу там позбавили статусу середньої. До Монастириськ, які належали до Бучацького району, з нашого села 15 км, до Горожанки – 9. А що як попроситися до Завалівської на Бережанщині, де ніхто й ніколи з марківʼян не вчився, бо туди 7 км, а скороченим шляхом – 5,5? Подавши першим заяву директору і почувши від нього підтримку й доручення привести друзів, я переконав у доцільності вибору Павла Гладкого, Остапа Роговського, Віру Баліцьку, Іванну Яворську та Ганну Ніжаловську. 


Завалів був тоді і, сподіваюся, є великим освітнім центром, де навчалися діти з десяти населених пунктів Підгаєцької зони: Завалова, Маркови, Затурина, Середнього, Заставчого, Яблунівки, Носова, Лисої, Панович і Гнильчого. Але про підвезення до школи, як і про гаряче харчування, тоді не йшлося. Для тих, хто потребував, пропонували шкільний гуртожиток інтернатного типу (завідував ним Л. С. Душняк), але місця там були обмежені, та й не кожен із нас міг піти на цілий тиждень із дому. Моя дочка, внучка і внук, правнучка Яринка, яким пощастило ходити до Монастириської школи лише за 150 метрів, дивуються, як мені вдавалося долати таку далеку відстань. Адже дорога пролягала поміж колгоспні поля і через перелісок, не завжди йшли групою, зрідка й поодинці шість разів на тиждень (субота була робочою). Графік строгий: виходили з дому о 7-й ранку, щоби встигнути на урок, який  починався о 9-й, а за гарної погоди – ще й на фіззарядку на подвірʼї. Не маючи добротного одягу і взуття, поспішав під час осінньої сльоти, зимових заметів і ожеледиці, березневих талих вод і перших травневих гроз. За перші дідову й бабину пенсію мені купили на щодень бавовняний костюм, який у нас у селі називали цайґовим, а за другу – кирзові чоботи. До неділі мав один костюм із кращої тканини, пошитий сільським кравцем Романом Королевичем, але широкі штани з манжетами і двобортні піджаки почали виходили з моди, тож на випускний довелося позичити убрання в сусіда Ярослава Суканця. Харчування теж було далеким від нинішніх норм: брав із дому два варених яйця, хліб зі смальцем чи домашнім мармеладом, а замість гарячого чаю – холодна вода зі шкільного бачка. 


Попри те, вчитися було цікаво. Повік не забуду таких досвідчених педагогів як І. Є. Сиван, Є. Я. Дояк, О. І. Курис, Я. Б. Болукало, О. І. Клюба, С. Є. Клюба, А. А. Огородник, О. І. Мʼякуш, Д. В. Лагошняк, М. М. Сиван, Є. М. Кіцик, інших.  


Два роки навчання у Завалові – мої найцікавіші у шкільному житті. Хоча ніколи не збиралися після випускного усім класом, памʼятаю поіменно однокласників: Богдан Суканець, Михайло Твардовський, Ярослав Кудла, Богдан Савич, Василь Кубай, Галина Білецька, Галина Банах, Степан Палащук, Євген Мороз, Богдан Цюрпіта, Євгенія Масна, Марія Вітенок, Євген Галів, Леся Тупісь, Катерина Перестюк, Надія Панашій, Стефанія Хрептак, Стефанія Хода, Емілія Ласкова, Стефанія Кравс, Ольга Шав’як, Євгенія Шаюк.  


Був би радий, якби хтось із наших випускників прочитав ці спогади й відгукнувся. 


Приємно, що дорогу з Маркови до Завалова, якою шість десятиліть тому ходило моє покоління, ми відкрили для своїх наступників. Тут вчилися вже у новому триповерховому корпусі школи нинішні начальник клініки судинної хірургії Головного військового госпіталю України, полковник медичної служби Володимир Роговський, проректор Київської православної богословської академії о. Василь Дідора та багато інших моїх молодших земляків. 


Ніби вчора все діялося, а насправді за плечима ціла епоха. Віриться й не зовсім, як швидко все промайнуло; за словами поета-пісняра, «наче спалах зорі на світанні». 
І тільки спогад з давнини 
Веде крізь ліс, пшениць лани 
І битим шляхом, й манівцями 
Спішу до неї за знаннями. 

Вже старість пнеться до віконця, 
Та не заслонить сходу сонця 
Червневого на видноколі 
Дорогою в життя зі школи. 


Євген КИФОР, 
випускник 1966 року Завалівської середньої школи на Підгаєччині 

 

0
0
0
0


Реклама
Купуємо дорого землю: паї, городи.
Телефонуйте: (096) 261 31 28
Рекордне фінансування армії: бюджет оборони України зріс ще на 1,5 трлн грн
Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко повідомила про безпрецедентне збільшення видатків на сектор безпеки та оборони, після того як Верховна Рада підтримала зміни до державного бюджету.
55 хвилин тому
Кожен українець за кордоном є послом доброї волі
Північна країна Європи – Ірландія – залишається одним із найпослідовніших і принципових партнерів України. Від початку широкомасштабної російсько-української війни вона надала значний обсяг гуманітарної допомоги і прихистила майже 130 тисяч українців, при своєму населенні більш як п’ять мільйонів осіб.
1 година тому
Далекий схід сонця за селом
Скільки звичайних і чимось примітних світанків укарбувалися у мій вже похилий вік – не злічити й не згадати. А з-поміж них той особливий, що висвітлює далеку суботу, 29 червня 1966 року, коли ми, випускники 10–А, зі своєю керівницею Христиною Василівною Лаврів зустрічали схід сонця на завалівському пагорбі. Було радісно від усвідомлення зрілості і бентежно від незвіданості майбутнього, а ще трохи сумно за дитинством, яке ніби й довго тягнулося у школі, що, здавалося, не закінчиться ніколи, тепер ураз промайнуло.
1 година тому
Через зміну клімату традиційні сільгоспкультури зміщуються на північ
Україна належить до регіонів, які нагріваються швидко й випереджають середні світові темпи потепління. За даними наукових досліджень, глобальна температура на планеті зросла вже більш ніж на 1°С, а в Україні середня температура локально зросла вже більше ніж на 3°С.
2 години тому
На Чортківщині рятувальники відвоювали у вогню комбайн
За повідомленням Головного управління ДСНС України в Тернопільській області минулої доби їхні підрозділи працювали на ліквідації різнопланових загорянь і завдяки швидким діям вогнеборців вдалося запобігти значним збиткам. Та найважливіше, що у селі Крогулець Васильковецької сільської громади Чортківського району рятувальники погасили загоряння комбайна.
2 години тому

Головне про коронавірус:
Останні матеріали
Більше статей


РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
Тернопіль, вул. В. Чорновола, 1А
+38 (067) 65-348-06
с[email protected]
Допускається цитування матеріалів без отримання попередньої згоди hospodar.ua за умови розміщення в тексті обов'язкового посилання на hospodar.ua - Сільський Господар. Для інтернет-видань обов'язкове розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовані статті не нижче другого абзацу в тексті або в якості джерела. Порушення виняткових прав переслідується Законом.

Ідентифікатор онлайн-медіа в Реєстрі: R40-04703.

Сільський Господар © 2023 - 2025
Політика конфіденційності
Допускається цитування матеріалів без отримання попередньої згоди hospodar.ua за умови розміщення в тексті обов'язкового посилання на hospodar.ua - Сільський Господар. Для інтернет-видань обов'язкове розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовані статті не нижче другого абзацу в тексті або в якості джерела. Порушення виняткових прав переслідується Законом.

Ідентифікатор онлайн-медіа в Реєстрі: R40-04703.