Як син неписьменних селян став митрополитом та дочекався прославлення аж через 135 років

11 травня ц. р. Священний Синод Православної Церкви України ухвалив рішення про канонізацію Євгена Гакмана (роки життя 1793–1873) Митрополита Буковини і Далмації. Питання канонізації почали вивчати ще наприкінці ХІХ століття. У 1891 році церковна комісія збирала свідчення про допомогу та зцілення, які пов’язували із молитвами до митрополита. У 1914 році під час відкриття гробниці були зафіксовані нетлінні останки. Отож Буковині до офіційного прославлення митрополита довелось очікувати 135 років.

Постать Євгена Гакмана для Буковини знакова і заслуговує дослідження ще багатьох поколінь, адже як син неписьменних селян із села Васловівці, що на північ від Чернівців, він досяг неабияких висот на духовній, політичній і просвітницькій ниві. За першим ім’ям Євфимій завдяки дядькові Гнатові Гакманові, що був катехитом і вчителем Закону Божого у Чернівецькій гімназії, він отримав не лише його прізвище, але і фінансову підтримку на перших роках свого життя для отримання освіти у початковій школі та гімназії.

У 1819 році на стипендію Буковинського православного фонду вступає на теологічні студії до Віденського університету. За чотири роки повертається до Чернівців і приймає чернечий постриг із новим духовним ім’ям – Євген. Ще через дванадцять років у 1835 висвячений на Єпископа Буковини. За його правління відбувалося і будівництво резиденції, заснування університету, будівництво кафедрального собору та церкви Параскеви Сербської. У 1861 році його обирають першим маршалком крайового сейму. Через рік імператор Франц Йосиф призначає його пожиттєво членом верхньої палати Австрійського парламенту.

У 1873 році єпископство за указом імператора стає Митрополією із двома єпископськими кафедрами Буковини і Далмації. Але під час поїздки до Відня замість запланованої хіротонії через різке погіршення стану його здоров’я він відходить у вічність. 23 квітня тіло першого митрополита було перенесено до кафедрального собору Святого Духа, де він єдиний із владик був удостоєний честі бути похованим під вівтарною частиною собору.

У 1970-і роки злочинна радянська влада під час реконструкції вже закритого на той час собору під виставку досягнень народного господарства проникла до крипт собору та таємно перенесла мощі владики у невідоме місце. Така от невтішна доля непересічної постаті для Буковини.

Нині у місті є вулиця його імені, пам’ятник поблизу собору та на його малій батьківщині у селі Васловівці. На родинному місці зведено жіночий монастир. Тож канонізація Євгена Гакмана стала логічним завершення його уславлення.

Ярослав ВОЛОЩУК,
спеціальний кореспондент
«Сільського господаря» на Буковині