Від шкільної дошки – до польських плантацій 

Історія успіху нашої героїні розпочалася не з бізнес-планів, а з потреби знайти себе і... трохи заробити. За освітою вона вчителька початкових класів, випускниця Чернівецького національного університету. Робота з дітьми – це покликання, проте творча натура завжди вимагала чогось більшого, якоїсь «своєї справи», де можна було б проявити талант, закладений природою. 

У 2016 році, під час чергової відпустки, героїня нашої розповіді зважилася на поїздку до Польщі на заробітки. Але замість звичних ягід чи овочів, доля привела її на околиці Познані, до господарів, які професійно займалися вирощуванням троянд. 

«Я їхала туди, не маючи жодного уявлення, як розмножуються троянди, як за ними доглядати – згадує вона. – Але коли побачила ті нескінченні барвисті ряди – салатові, ніжно-рожеві, криваво-червоні – я просто закохалася. Попри втому, я намагалася запам’ятати назву кожного сорту, вбирала в себе цю красу. Саме там пройшла свій перший «курс молодого бійця» зі щеплення шипшини. Це було неймовірно важко, але водночас щось усередині підказувало: це моє». 

Перші дві тисячі «первістків» 

Повернувшись додому, жінка вже не могла жити як раніше. Поштовхом до змін стала поїздка до родичів у Латвію, де вона побачила інший рівень комфорту та ставлення до праці. Це надихнуло: «Чому я не можу створити щось подібне на своїй землі?». 

Свій бізнес жінка розпочала з 2000 саджанців шипшини. З першими кроками у трояндовому господарстві їй неабияк допомогли польські господарі, консультували щодо обробки, підбору сортів і технології щеплення. Спочатку це були лише дві сотки городу. Нині ж її господарство розрослося до 60 соток, на яких цьогоріч готуються зацвісти понад 10 тисяч троянд. А наступного року плани ще грандіозніші. 

Родинний підряд квітучого бізнесу   

Трояндовий бізнес – це не лише про милування квітами. Це важка фізична праця, де кожен кущ потребує індивідуальної уваги. Пані Тетяна з гордістю розповідає про своїх надійних помічників – синів Івана та Романа. Старшому вже 18, молодшому незабаром 15, але вони обидва повноцінні партнери у маминій справі. 

«Ми все робимо разом. Один син відгортає коріння, я роблю щеплення, інший – обв’язує. Це наш сімейний підряд. Хлопці знають сорти, допомагають із пакуванням та відправленнями», – ділиться «трояндова» господиня. 

Праця у квітнику починається наприкінці лютого і триває до грудня, коли останні саджанці висаджують у горщики або готують до відправлення. Кожен сезон – це іспит. Бували випадки, коли шипшина засихала через посуху, або бруньки не приживалися. Але кожен такий провал ставав досвідом. Цього року на полі вже встановили крапельну систему поливу, щоби не залежати від примх природи. 

Сорти, що підкорюють серця 

Нині в колекції майстрині понад 150 сортів. Серед них є беззаперечні лідери симпатій українських господинь. «Омаж а Барбара»  чайно-гібридна троянда з неймовірним темно-червоним, майже чорним оксамитовим відтінком. Вона – справжня «сталева леді», бо ідеально тримає спеку і не вигорає на сонці. «Еден Роуз» або «П’єр де Ронсар» – легендарна французька селекція. Це втілення романтики з густомахровими квітами. 

Окрім класики, пані Тетяна експериментує з японською селекцією та дамаськими трояндами (сорти «Леда» та «Лань»), з яких у майбутньому планує виготовляти ефірну олію. Є на ділянці й місце для лаванди і лавандину різних сортів, які вже також стали її особливою любов’ю. 

Географія клієнтів вражає. Опісля Тернопільщини, перші замовлення поїхали до Києва та Запоріжжя, а далі – в усі куточки України. А торік стався випадок, який розчулив господарку до сліз: замовлення, сформоване в Україні, поїхало до Португалії. Тепер квіти з Кривчого прикрашають сади на березі Атлантичного океану. «Мої  квіти  є у кожному регіоні країни. Та найбільше вразило моє серце, коли клієнти розповіли, що троянди досі мужньо тримаються і квітнуть на опаленій війною Луганщині. Люди звідти виїхали, а вони цвітуть, терпеливо чекаючи на господарів», – мовила жінка. 

Професійні поради від «трояндової королеви» 

Для читачів «Сільського господаря» Тетяна Башняк радо ділиться секретами догляду, які допоможуть врятувати квіти після важкої зими. 

Весняна ревізія. Не поспішайте обрізати троянди, поки не прокинуться бруньки. Тільки тоді буде видно справжню межу між живою тканиною та підмерзлою. Якщо пагін чорний, а серцевина коричнева – ріжте сміливо до здорової бруньки. Навіть, якщо кущ почорнів повністю, зріжте його на 5–10 см від землі – велика ймовірність, що він пустить нові пагони від кореня. 

Перше підживлення. Тільки-но троянда пішла в ріст, їй потрібен азот. Використовуйте селітру або карбамід. 

Захист від хвороб. Навесні обов’язкова обробка препаратами міді («Хорус», мідний купорос). Влітку, для профілактики борошнистої роси та плямистостей, варто мати в арсеналі «Топаз», «Ридоміл» або «Магнікур». 

Формула цвітіння. Пані Тетяна рекомендує професійний підхід до добрив. На початку сезону – «Плантафол» з формулою 20–20–20 (рівне співвідношення азоту, фосфору та калію). А з липня-серпня переходьте на фосфорно-калійні добрива (наприклад, формула 10–54–10), аби пагони визріли до зими, а квіти були великими та яскравими. 

Справа для душі, що лікує 

На запитання, чи не важко поєднувати школу і такий масштабний бізнес, жінка щиро відповідає: важко. Бувають дні, коли після уроків доводиться працювати в полі до пізньої ночі. Вона серйозно задумується над тим, щоби повністю присвятити себе квітам. Адже троянди для неї – це не просто бізнес. 

«Це справа серця. Дарувати людям красу – це моя місія. Особливо тепер, під час війни. Коли мені пишуть люди з деокупованих територій або ті, хто покинув свої домівки, і дякують за те, що мої троянди квітнуть і дають їм надію – це дорожче за будь-які гроші. Краса лікує емоції, вона дає сили жити далі», – каже вона. 

Аби про мамині троянди дізналися якомога більше людей, сини створили у фейсбуці групу, яка має символічну назву – «Трояндове літо. Квітучі стежки». І ці стежки щороку стають дедалі довшими, ведучи від маленького подвір’я у Кривчому до сердець тисяч українців. 

Історія квітникарки Тетяни Башняк доводить, що ніколи не пізно змінити своє життя. Головне – не боятися праці, вірити в Бога і пам’ятати: якщо ти вкладаєш у справу душу, вона обов’язково розквітне тисячами трояндових пелюсток. 

Зоряна ДЕРКАЧ 


 

0

0

0

0

Ви вже відреагували