– Пані Оксано, розкажіть, будь ласка, про історію створення музею… 

– Упродовж століть народні майстри ревно берегли традиції писанкарства, водночас збагачуючи та урізноманітнюючи його власним талантом. Однак лише за кілька десятиліть панування радянської влади писанкарство знищили майже на всій території України. Адже в тодішнього тоталітарного режиму цей мініатюрний витвір асоціювався з християнством. Натомість на Гуцульщині та Покутті традиція писати писанки була безперервна, незважаючи на всілякі заборони та перепони.  

Тож усвідомлюючи загрозу знищення одного з найдавніших видів народного образотворчого мистецтва, коломийські музейники ще в 1970-х рр. розробили неофіційну музейну програму, основною місією якої було зібрати писанки із тих сіл, де збереглася традиція їхнього розпису. Зазвичай це були далекі гірські села, куди не сягало око режиму.  

Важливу роль у збереженні писанкарства відіграв метод консервації сирого яйця, винайдений у 1972 р. головним охоронцем фондів Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини (тепер – Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського) Любомиром Кречковським і лаборанткою фондів Марією Боледзюк. Цей винахід дав змогу продовжити життя крихким експонатам, що дозволило паспортизувати й інвентаризувати писанки, а згодом і виокремити їх у самостійний відділ.  

Ідея створення Музею писанкового розпису виникла в музейників на початку 1980-х рр. Тематико-експозиційний план розробила тодішня директорка Музею Гуцульщини Ольга Кратюк. Для експозиції, що в той час мала відображати лише художню цінність писанки, обрали приміщення церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії – пам’ятки архітектури кінця ХVІ ст., що дало змогу зберегти унікальну сакральну споруду. Коломийські митці Василь Андрушко та Мирослав Ясінський створили проєкт експозиції, що гармонійно вписався в інтер’єр церкви. 

Відкриття Музею писанкового розпису відбулося 24 жовтня 1987 року. Поява музею в той час мала величезне значення для збереження цього давнього виду народного мистецтва. 

У 1990 р. експозицію музею демонтували, а будівлю церкви передали релігійній громаді. Упродовж кількох років музей містився у непристосованому для нього приміщенні. Тож постала нагальна потреба в новій спеціальній будівлі для музею.  

За сприяння тодішнього голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка у Коломиї спорудили музей у вигляді найбільшої у світі писанки висотою понад 13 метрів.  

Урочисте відкриття його відбулось у межах проведення Х Міжнародного гуцульського фестивалю – 23 вересня 2000 року. Відтоді унікальний музей став справжньою візитівкою міста й області.  

– Уже сама назва музею свідчить, що головний експонат у ньому – писанка. Скільки виробів тут зібрано? 

– В експозиції представлено майже три з половиною тисячі неповторних творів: писанки, мальованки, дряпанки, створені на курячій, гусячій, страусиній чи навіть перепелиній шкаралупі. Поряд із ними широко експонують декоративні яйця, оздоблені вишиттям, паперовою аплікацією, рослинною серцевиною, насінням із різних злакових культур, соломкою; дерев’яні інкрустовані й різьблені; керамічні писанки; з напівкоштовного каміння, прикрашені технікою перегородчастої емалі із застосуванням золота й срібла. Загалом у фондах музею налічується понад 12 тисяч унікальних творів.  

У музейній колекції зберігається найдавніша віднайдена на території сучасної України писанка, якій  понад 500 років. Її під час розкопок знайшли у Львові.  

Географія представлених мініатюрних творів широка – це великодні яйця з різних історико-етнографічних регіонів України та 37 країн світу. Поряд із традиційними розписами представлено твори сучасних українських писанкарів та української діаспори. 

– Які проєкти з часу роботи музею вдалося впровадити, що у планах? 

– У музеї відбуваються міжнародні конференції, семінари з розвитку писанкарства. У межах Міжнародного фестивалю «Коломийка-2002» відбувся ІІ Міжнародний зʼїзд писанкарів і виставка творів учасників зʼїзду з України, Словаччини, Канади, США, Франції, Польщі, Румунії.  

У 2007 році Музей став учасником Всеукраїнської акції «7 чудес України» та отримав спеціальну відзнаку  «Визначна пам’ятка сучасної України». 
2018 року було внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України «Традицію гуцульської писанки», над обліковою карткою якої працював Музей писанкового розпису.  А 3 грудня 2024 р. на 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО українську писанку, важливою складовою якої є гуцульська, визнали культурним надбанням людства.  

Щороку мистецтво української писанки, багатство її орнаментальних композицій музейники яскраво популяризують  на виставках і фестивалях у Словаччині, Німеччині, Польщі, Литві, Франції. 

У наших найближчих планах – видати мистецький альбом, який популяризуватиме музейну збірку. 

– Як живе музей під час війни?  

– Першого дня повномасштабного вторгнення експозицію було оперативно демонтовано, а експонати заховано в безпечному місці.  

Згодом у музеї відновили не тільки експозицію, а й науково-освітню та виставкову діяльність. Щороку під час великої війни відбувається в середньому дванадцять виставок, що представляють твори декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва з музейних і приватних збірок з України та за кордону, літературні зустрічі та репрезентації, мистецькі акції,чисельні майстерки.  

– Хто з відомих особистостей відвідував ваш музей? 

– За майже сорокарічну діяльність музей відвідували  президенти Віктор Ющенко, Леонід Кучма, ерцгерцог Отто фон Габсбург – син останнього імператора Австро-Угорщини, Патріарх УГКЦ Святослав Шевчук, Андрій Шевченко – легенда українського футболу, Дмитро Павличко, Ніна Матвієнко, Юрій Андрухович… 

А на завершення хочу сказати, що Музей писанкового розпису дав поштовх для започаткування в Коломиї щорічного Всеукраїнського фольклорного фестивалю «Писанка», який об’єднує писанкарів, дослідників і  митців з усієї України та багатьох держав світу.  

Петро ГУДИМА 
Тернопіль – Коломия 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували