Не Бровко, а... Ориній Тарасович

Зайшов у маленьку бережанську крамничку, а там у її вузенькому переході зустрічає покупців «аристократичний», з гарним окрасом пес. Продавці називають його «нашим», пригощають. Привертає до себе увагу смирною поведінкою, різнокольоровими очима (ліве - коричневе, праве - голубе). А ще - незвичною кличкою. Звати його не Бровко, не Рекс, не Джек чи Мухтар, а… Ориній Тарасович.

- Мені спало на думку саме таке ім‘я, от і назвав свого собаку відповідно, - розповідає для «Високого замку» приватний підприємець Тарас Замостяник , за фахом - слюсар-сантехнік, який займається наданням послуг з опалення, водопостачання і водовідведення.

Напевно, як і ви, шановні читачі, вперше чую, щоб собаку кликали ще й по-батькові. Але в нашому випадку це почасти виправдано. Пан Тарас, можна сказати, «всиновив» чотирилапого красунчика…

- Це сталося три роки тому, 24 вересня, у лісі за п’ять кілометрів від села Баранівки, - пригадує пан Тарас. - Під час прогулянки побачив там песика приблизно чотиримісячного віку, який порпався у смітті. Мале, худе, нещасне… Порода хаскі чи якийсь гібрид. Хтось викинув малого помирати. А я підібрав.

Якби Тарас Замостяник залишив песика на місці, з ним неминуче розправилися б лисиці… А так привіз цю нещасну тваринку додому, нагодував, відмив, зігрів. Згодом провакцинував і сказав йому: «Віднині ти живеш тут!»…

- Я давно хотів мати собаку. Думав придбати собі ротвейлера чи пса якоїсь іншої породи. А дістався мені ось такий екземпляр. Він знайшов мене, а я – його, - філософськи підкреслив пан Тарас.

Ориній Тарасович - собака невибагливий. Їсть усе те, що і його господар. Дуже любить солодке: цукерки, тортики, круасани. Наставник старається не давати цих смаколиків багато, бо собакам вони можуть зашкодити, але й зовсім заборонити не може.

А ще цей напівхаскі - персона соціалізована. Залюбки приходить бавитися з дітьми у пісочниці. Нікого не вкусить. Навіть гавкати не вміє! Як тільки почує музику по телевізору - «співає». А коли у місті звучить сигнал повітряної тривоги - виє. Раз трапилося, що загуляв. Не було його п‘ять днів, пан Тарас обшукав усе місто, але згуба сама прийшла додому.

За три роки пан Тарас свого «Тарасовича» ні разу не сварив. Не було за що. Коли пес хоче в туалет, стукає лапою у двері і господар випускає друга у двір. Втім, дрібні капості таки робить. Для прикладу, прийде з вулиці і весь брудний вмощується на ліжку…

Шкодує пан Тарас, що його собака не піддається дресируванню, не виконує хоч простих команд. Хоча… Завершивши розмову, я покликав головного героя цього матеріалу по імені-батькові. Й Ориній Тарасович миттєво повернув до нас голову…

Іван ФАРІОН