Структурна трансформація: що змінилося 

Війна змусила український агросектор структурно перебудуватися. Посівні площі скоротилися на 20%, чорноморські порти були заблоковані, ціни на добрива та паливо зросли у рази. Попри шок 2022 року, галузь виявила дивовижну стійкість. 

За даними Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, з 2021 року в Україні зареєстрували понад 8,6 тисяч нових аграрних компаній. Частину закрили (понад 3,4 тисячі), але з 2023 року сектор знову демонструє зростання – щороку зʼявляється понад 1,7 тисячі нових агробізнесів. Особливо зросла кількість сімейних ферм та агро-ФОПів, які виявилися гнучкішими і менше залежними від зовнішніх ресурсів. 

Як вирішують питання логістики 

Коли російські війська заблокували чорноморські порти на початку війни, здавалося, що експорт зерна стане неможливим. Але аграрії швидко перебудували логістику: 
• збільшили використання залізничних та автомобільних перевезень через західні кордони; 
• адаптувалися до роботи нового морського коридору після його відновлення; 
• налагодили нові маршрути експорту через сусідні країни. 

«Завдяки цьому агросектор залишається ключовим активом економіки – майже 60% надходжень від зовнішньої торгівлі припадає саме на продовольство», – зазначають у Національному банку України. 

Проблема №1: дефіцит робочих рук 

Понад 20% сільськогосподарських компаній називають брак кадрів головним обмежувальним чинником для розвитку. Майже чверть підприємств очікує скорочення кількості працівників. Такі дані надає Державна служба статистики України. Що роблять фермери? Активно впроваджують автоматизацію виробничих процесів; залучають сезонних робітників з інших регіонів; підвищують зарплати кваліфікованим спеціалістам; переходять на менш трудомісткі культури та технології. 

Однак у Федерації роботодавців України стверджують: автоматизація може лише помʼякшити дефіцит, але не компенсувати його повністю.  

Виклик нестабільної електрики і клімат: від посухи до потопу 

Російські удари по енергетиці змушують фермерів шукати альтернативні джерела енергії: встановлюють дизельні та бензинові генератори для критичних обʼєктів; інвестують у сонячні панелі для забезпечення автономності; переносять графіки роботи на години стабільного електропостачання;  будують накопичувачі енергії для сушарок та холодильних камер. 

Сезон 2025 року показав нову реальність: затяжна весна з пізніми приморозками змінилася неспекотним літом і такою кількістю вологи восени, якої країна не бачила роками. Фермерам доводиться планувати за кількома сценаріями одночасно, які переглядають щотижнево: 
• впроваджують сучасні системи зрошення для посушливих регіонів; 
• використовують стійкі до стресів гібриди насіння; 
• застосовують інноваційні засоби захисту рослин; 
• переорієнтовуються на культури, що краще витримують кліматичні коливання. 

Попит на високопродуктивне насіння та технології захисту рослин зростає щороку – це вже не перевага, а страхівка від ризиків. 

Релокація бізнесу та земля як недооцінений капітал 

Багато підприємств, які працювали на Сході та Півдні України, релокувалися у безпечніші регіони. Деякі компанії скорочують присутність у прифронтових зонах і продають окремі підприємства, тоді як інші гравці забирають ці активи, якщо така географія вписується в їхню логістику та безпекову стратегію. 

За висновками Transnational Insitute, земля перестала бути універсальним активом – тепер її цінність залежить від регіону, близькості до експортних маршрутів, безпеки та можливості забезпечити безперервний виробничий цикл.   

Із 2021 року право купівлі землі отримали фізичні особи (до 100 га), а з 2024 року – юридичні. Середня вартість сільськогосподарської землі в Україні становить приблизно 1 600–1 650 євро за гектар, тоді як у країнах ЄС – понад 15 000 євро за гектар. 

Цей розрив пояснюють воєнними ризиками, але саме тому українську землю розглядають як недооцінений актив із потенціалом зростання після стабілізації.   

Підтримка держави 

Попри кризу, держава продовжує підтримувати аграрний сектор. За даними Національного банку України, щотижня аграрії оформляють орієнтовно 440 нових кредитів. Лідерами за кількістю позик є чотири області з високим рівнем воєнного ризику: Дніпропетровська, Одеська, Київська та Харківська. Це показує, що навіть у складних умовах аграрії продовжують інвестувати в розвиток.  

Український агросектор проходить через еволюцію – від простого підрахунку гектарів до управління ризиками, ефективністю та капіталом. Компанії, які здатні адаптуватися, впроваджувати технології та раціонально управляти активами, мають найкращі перспективи. Війна змусила працювати в умовах форс-мажору, але агробізнес залишається драйвером української економіки та впевнено будує стратегію стійкого зростання. 

Підготувала Марта БРАТКІВ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували