…Ви знаєте, я завжди говорив: український чорнозем - це святе причастя нашої історії, сама кров і кістка нашого роду, що проростає колосом у майбутнє.

 
І сьогодні, через чотири роки від початку цієї великої навали, ми бачимо, як ворог продовжує шматувати цю плоть. 

Ми з вами стоїмо на вершині історичного досвіду, де паралелі між лютим 1922-го і подіями останніх чотирьох років - від лютого 2022-го до сьогодні - прокреслені вже не просто чорнилом, а незламною волею нашого народу. 

Перше, на чому я хочу наголосити, це одвічні спроби Москви вирвати коріння нашої самодостатності. 

Подивіться в дзеркало століть. Саме на початку лютого 1922 року, коли лютували такі самі морози, окупаційна більшовицька орда почала масове вилучення хліба. Вони розуміли: поки українець має свій хліб і свою комору, він непереможний. Тоді з південних губерній - насамперед з Одеської області та Запоріжжя - вивезли понад 13,5 мільйона пудів зерна. Це 220 тисяч тонн українського життя! Того лютого сто років тому підводи з нашим зерном під дулами гвинтівок гнали на північ, доки українська мати не мала чим нагодувати дитину. 

А тепер подивіться на ці чотири роки, що минули з того чорного 24 лютого 2022-го. Те саме святотатство, але в масштабах, від яких здригається світ! За цей час - від 2022-го до сьогоднішнього дня, лютого 2026-го - окупант викрав із наших засіків уже понад 17 мільйонів тонн нашого зерна. 

Ви тільки вдумайтеся в цей цинізм сьогоднішнього дня: вони роками грабують порти Бердянська і Маріуполя, вивозячи те, що наші фермери сіяли під вогнем «Градів». 

Вони налагодили цілу індустрію брехні, змішуючи наше святе зерно зі своїм брудом, щоб продати його світу як своє. 

Вони знищують наші елеватори ракетами, коли не можуть вкрасти, бо їхня логіка не змінилася за сто років: «Якщо не моє - то нехай згорить». 
Це і є та сама вічна, безсмертна підступність. 

Тоді, у 1922-му, вони говорили про «світову революцію». Сьогодні вони говорять про «захист територій». Але яка ж це ваша земля, якщо ви замінували на ній кожен метр? 

Хіба господар мінує власну ниву, як вони замінували тисячі гектарів нашої української землі? Це психологія мародера, який знає, що час його добігає кінця. 

Але я вам скажу як людина, яка вірить у силу українського духу: хліб, вкрадений у лютому 1922-го, став початком кінця їхньої першої імперії. Хліб, вкрадений з лютого 2022-го до сьогоднішнього дня, стане остаточним вироком для їхнього нинішнього режиму. 

Ми стоїмо. Ми рахуємо кожне зерно. І в цьому лютому 2026 року я вірю як ніколи: ми повернемося і в Скадовськ, і в Генічеськ, і в Мелітополь. Ми знову засіємо ці степи вільним зерном. Тому що українське сонце світить тільки для тих, хто цю землю любить, а не грабує. 

Тримайтеся, дорогі мої. Ми - нація хліборобів, ми - господарі свого неба і свого поля. А правда завжди перемагає загарбника. 

Слава Україні!». 

Віктор ЮЩЕНКО 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували