А маленькі Підгайці творили історію, робили великі справи для області. Тут зародився відомий гурт «Світозари», з міста під Гаєм бере початок футбольна команда «Нива», яка згодом перебралася до Тернополя і сягнула елітної української футбольної ліги. Підгайчанин Ізидор Доскоч створив і багато років очолював у «файному» місті хоровий колектив «Зоринка», що є гордістю не лише області, а й України. 

 
Із 2020 року Підгаєччина отримала повну територіальну та фінансову незалежність. То як скористалася цим «подарунком долі», чим живе і як у непростих умовах сьогодення дає собі раду? Про це розмовляємо з головою Підгаєцької громади Ігорем Мереною. 

– Ігоре Семеновичу, Підгайці завжди називали «зимними». Нині ж всюди холодно. Як долають виклики «зимні Підгайці»? 

– Та даємо раду. У нас діє дорожня служба, комунальне підприємство «Водоканал», яке в разі необхідності допомагає дорожникам, за потреби наймаємо техніку. Великих проблем нема. Із опаленням так само не відчуваємо труднощів. Так, часто вимикають електроенергію, але всі забезпечені дровами, є газ. Словом, не мерзнемо. 

– А за рахунок чого виживаєте? Пригадую, раніше в Підгайцях працював маслозавод, консервний, комбікормовий, цегельний заводи, філія Бучацького виробничого об’єднання металовиробів… Хто найбільше наповнює місцевий бюджет? 

– Відразу наголошу, що Підгаєцька громада не чекає на жодні дотації і повністю себе фінансує. Місцевий бюджет найбільше наповнює сільськогосподарська компанія «Контінентал Фармерз Груп». Варто відзначити, що, наприклад, у 2024 році компанія сплатила до бюджету громади 43 мільйони 616 тисяч гривень. Маємо повне взаєморозуміння з керівником блоку «Підгайці» кластеру «Галич» Олегом Банахом, який розуміє важливість співпраці між місцевою владою та відповідальним бізнесом. 

Бюджетоутворювальними є й інші аграрні підприємства. А щодо промисловості, то нам дістався плачевний спадок. Промисловості як такої на Підгаєччині не залишилося. Працюють пекарня, млин. І це все. Були сподівання на комбікормовий завод, але нині обсяги їхньої діяльності невеликі, як і відрахування до місцевого бюджету. 

– Підгаєччина – край аграрний. З ким із місцевих сільгоспвиробників співпрацюєте, хто готовий підставити плече у важкі часи? 

– Крім уже згадуваної компанії є ще товариство з обмеженою відповідальністю «Сільцівське», яке очолює Ігор Пельц, селянське фермерське господарство «Обрій» із Вербова (керівник – Ярослав Боднарчук)… За потреби, покладаємося й на інші аграрні підприємства. Усім щиро вдячні. 

– Сьогодні найважливіше – допомога збройним силам. Підгаєччина, як і вся держава, живе війною: допомагає фронтові, вірить і очікує на перемогу. Війна триває майже чотири роки. Чи не похитнулася ця віра? 

– Навіть думок таких нема! У нас була і є одна віра – Перемога! 

– Як докладається Підгаєцька громада, аби наблизити звитягу над московитським ворогом?  

– Днями бійці 14-го окремого полку безпілотних авіаційних комплексів Сил безпілотних систем Збройних сил України передали подяку і бойовий прапор Підгаєцькій громаді, депутатському корпусу та всім, хто допомагає наближати мир. Для нас це не просто відзнака, а символ великої відповідальності, єдності та міцного зв’язку між фронтом і тилом. 

Підгаєцька громада має кілька напрямів допомоги ЗСУ. Насамперед це допомога військовим, коли до нас звертаються бойові підрозділи і просять про виділення коштів на придбання БПЛА, ремонт техніки, капітальні видатки тощо. Ми придбали БПЛА «Лелека» для нашої 44-ї  бригади за мільйон гривень. Днями передали п’яти військовим частинам по 100 тисяч гривень. У нас не відбувається жодної сесії, щоб ми не виділяли субвенції на потреби військових. На ці видатки у громаді передбачено 4 млн грн. 

– Ви казали, що у громаді діє кілька програм допомоги війську… 

– Так, діє ще програма стимулювання контрактників. Якщо у громаді є військові, мобілізовані, або люди, які підписали контракт, ми кожному виділяємо по 10 тис. грн. Також активно працюємо через програму депутатських повноважень. Минулого року на ці видатки передбачили 2,85 млн. Кожний депутат має у своєму розпорядженні 95 тисяч гривень. Військові з нашої громади можуть звертатися до депутата із заявою, надають копії відповідних документів на матеріальну допомогу для придбання безпілотника, ремонт автомобіля тощо. На 2026 рік плануємо збільшити  ці видатки. 

Ми розуміємо всі виклики військового часу, тому передбачили кошти й на оздоровлення (минулого року це було загалом по одному мільйону гривень для військових і цивільних). Виділяли їх з огляду на діагноз. Громада не може стояти осторонь і найболючіших питань. А тому передбачили в бюджеті й кошти для сімей, які втратили на війні рідних – для допомоги на поховання, встановлення пам’ятників полеглим воїнам. Є й інші напрями допомоги. Загалом на допомогу військовим і соціальний захист минулого року з місцевого бюджету було виділено понад 14 млн грн. 

– На сторінці громади у фейсбуку я прочитав інформацію про зібрані кошти на ЗСУ в селах та храмах і не побачив там своїх земляків. Незвично бачити Угринів байдужим… 

– За кошти, зібрані у храмах і селах нашої громади, було закуплено 15 дронів для воїнів-земляків. 12 дронів уже передані на фронт. Ще 3 готуємо до відправлення. Зібрано чималу суму – 244 тисячі 482 гривні. Якщо виокремлювати населені пункти, то в Новосілці зібрали 31 040 грн, обидві парафії міста Підгайці (ПЦУ та УГКЦ) – 45 470 грн, у Голгочах – 18 790 грн, у Бокові – 18 000 грн, у Литвинові – 15 580 грн. До акції долучилися 24 населені пункти громади. Низький уклін кожному! Дякуємо священникам за організацію та заклики до молитви і дії. Кожна гривня – це ваш внесок у наближення перемоги та безпеку наших захисників. А що стосується ваших земляків із Угринова, то церква грошей справді не здавала, натомість люди ходили колядувати від хати до хати і зібрані кошти передали на ЗСУ. 

– А як міськрада взаємодіє з волонтерами? 

– У Підгайцях добре знані волонтерська громадська організація «Вітамінний Бункер С», Фонд Катерини  Сікорської. Ми їм також допомагаємо, співпрацюємо, бо у нас спільний кінцевий результат – перемога. І, до речі, співпрацюємо з волонтерськими організаціями не лише на території громади, а й з обласними, всеукраїнськими. 

– Ігоре Семеновичу, нещодавно Ви повернулися з Польщі, звідки знову привезли допомогу. Це також один із напрямів сприяння війську? 

– Минулого місяця я перебував у закордонному відрядженні в Польщі. Результатом поїздки є чергова партія гуманітарної допомоги – медикаменти, медичні засоби та вироби, а також продукти харчування. Уся допомога вже передана нашим захисникам – у шпиталі, на передову та до стабілізаційних пунктів. Також щиро дякую організації «CopenAid» з Данії за підтримку та допомогу. Ми високо цінуємо дружні стосунки із зарубіжними партнерами, їхню солідарність і небайдужість у цей непростий для України час. 

– І насамкінець. Що б Ви побажали жителям громади на 2026 рік? 

– Терпіння і якнайшвидшої перемоги… Та плідної праці всієї громади заради цієї великої мети.  

Василь ТОМИН 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували