Газета «Сільський господар» (№48, 3 грудня 2025 р.) вже розповідала про цього волелюбного мужнього краянина, який добровольцем пішов захищати Україну, служив у Силах спеціальних операцій, дивом вижив у запеклім бою під Бахмутом у 2023 році, втративши кінцівки обидвох рук, але не впав у відчай, не скорився духом і після тривалих численних операцій повернувся до життя, став символом незламності для мільйонів українців завдяки вірі, наполегливості, працьовитості… Неймовірна сила волі й жага до життя врешті-решт одного дня явилась йому ангелом надії й осінила несподіваною навіть для нього самого світлою втіхою – він поринув у світ мистецтва, захопився арттерапією. Мати прив’язала до безкистої руки сина пензлики, розклала перед ним мольберт і набір фарб, й він зі страхом божим зробив перший мазок - кольору безхмарного неба… Далі будуть і сонце, й смарагдові трави, хмарки в небесах і золота нива рідної землі. Він вибиратиме багато світлих, як його душа і розум, барв – кольорів надії й незгасної віри в життя… Потім появляться пейзажі рідної України, чиїсь людські образи чи лики святих та багато чого іншого, що в сукупності становить безмежний всесвіт, який прагне миру, а не війни, світ, який його врятував від безнадії.  

Не забарилися і перша виставка, і маса схвальних відгуків, а його душа виплекала мрію: «Я хочу надихати людей, щоб вони не зневірювалися. Розумію, яка є спокуса зосередитися на тому, що ти втратив, у голові - безлад, це складно. Проте варто шукати себе в новому житті, шукати мотивацію, щоб рухатися далі»…  

Ще в якийсь момент свого нового життя він обере житейське кредо: «Я хочу стати капеланом, щоб допомагати хлопцям, яким потрібна підтримка» і стане спудеєм Богословської академії на Волині, активно займеться волонтерською діяльністю… Про нього писатимуть, у нього братимуть інтерв’ю… 

І ось його картина - в Європейському парламенті, де Володимир виступає українським постпредом миру через мистецтво… «Якось одна людина, побачила, що я малюю і запропонувала спробувати долучитися до проєкту на міжнародному рівні. Приємно бачити, що можу брати участь у міжнародних заходах і представляти свою державу», - написав Володимир Симанишин на своїй фейсбук-сторінці. 

Прочитавши це, я невідкладно надіслав йому кілька запитань, поцікавившись, скільки його робіт на виставці… Відповідь не забарилася: «Робота моя там одна, власне, це десь третина моєї картини, а решта – праця художника з Бразилії Пауло Рікардо, тобто це наша спільна картина», - відповів земляк.  

Таким був задум ініціаторів виставки - зібрати разом художників з інвалідністю із різних країн та створити спільні роботи. «В ініціативі також взяли участь два представники з Литви та з України, рекомендовані нами. Дійсно затишні, цікаві, художні роботи, якими зможуть насолодитися члени Європейського парламенту, співробітники та гості. І найголовніше - це послання, що кожен може творити. Інвалідність точно не повинна бути тут перешкодою», - повідомив у Фейсбуці депутат Європарламенту від Литви Ауреліус Верига, додавши ще й яскраву фоторозповідь, у якій - і картина нашого мужнього волелюбного земляка Володимира Симанишина. 

З такими Людьми Україна непереможна! 

Степан ТАТАРСЬКИЙ, 
спеціальний кореспондент «Сільського господаря» на Борщівщині. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували