Так, тепер мало хто пече хліб, бо у магазинах можна придбати, який тільки забажаєш. А ось Зоя Юхимчук із села Кути Шумської міської громади це робить. Двічі на тиждень садить у піч дбайливо вимішане тісто, бо сім’я хоче тільки домашнього. 

Жінка розповідає, що колись хліб випікала її мама. На жаль, цієї науки від рідної людини Зоя перейняти не встигла. Мама пішла у засвіти, коли донечці було лише 13 років. 

– Свій рецепт я відшліфовувала сама. Хліб мені не відразу вдавався. Усяке траплялося. Але з часом я навчилася його випікати, і тепер завжди виходить гарний, – розповідає Зоя Юхимчук. 

Жінка каже, що причина, імовірно, була у борошні. Бо раніше могла випікати із врожаю, який недавно зібрали. А коли пшениця невистояна, то й борошно може підводити. Тому тепер використовує лише минулорічне зерно. 

– Коли ми з чоловіком одружилися і перейшли жити у хату, яку збудували мої батьки, то на кухні ще по піску ходили, але зразу взялися робити піч. Складали її самі, – пригадує жінка. 

– До речі, Зоя за освітою – будівельник, бо ж після закінчення Літовищенської школи навчалася у Шумському профтехучилищі саме за цією спеціальністю, то ж підсобляла чоловікові. 

Хліб випікає різний – і білий, і житній, і з пшеничного тритикале (озима або яра злакова рослина, штучно створена селекціонерами схрещуванням жита з пшеницею.) Хоча сім’я більше полюбляє сірий, тому житній  на їхньому столі є частіше. Тісто робить дріжджове, хоча й на заквасці пробувала, але перший варіант більше до вподоби. Випікає для себе, а ще для сусідки. Для продажу не пече, хоча такі пропозиції були. А ось до кумів у гості ніколи не ходять без хліба. 

Мамину випічку полюбляє і дев’ятирічний синочок Дмитрик. Особливо зривати із запашного буханця «шишки», якщо вони виростають. 
Рецепт успіху не тільки у борошні та вдалому замісі. Треба уміти ще й піч напалити. 

– Коли піч холодна – вона темна, а коли нагоряє – стає білою. Тоді беру дерев’яну коцюбу і горну жар по черені. Якщо ідуть іскри – можна садити хліб, – ділиться секретами молода господиня. – Щоби хліб світліший вийшов, треба жар загорнути, темніший – більше залишити. 

Особливих традицій під час випікання хліба Зоя не дотримується, тепер усе осучаснюється. Але до замісу ніколи не стає у брудному одязі. Коли садить хліб, то перехрещує і піч, і вироби. А ще, коли триває увесь процес, у хаті має бути тихо, щоб ніхто нічим не стукав, адже це може завадити тісту правильно піднятися та розвинути структуру. 

Напоратися треба біля хліба, зате яка смакота потім виходить.  

Ще молодій сім’ї дуже подобається тихе «полювання». Ідуть до лісу та збирають у кошики різні грибочки. І синячки, і білячки, – каже Зоя, – і ще багато інших. Люблять приносити їх у подарунок рідним і друзям. 

Навіть синочок Дмитрик у грибах розбирається. 

– Він із нами змалку у лісі. Пригадую, як був дуже грибний рік, а Дмитрикові лише десять місяців виповнилося. То ми посадили його у візочок. Возили по лісі і гриби збирали, – розповідає працьовита кутівчанка, яка, виготовляє ще й різні рибні та м’ясні вироби. 

Крім того, Зоя – завгосп у кутянському оздоровчому закладі «Дивосвіт». Уже рік, як вийшла на роботу. 

Зоя, Володимир і Дмитрик Юхимчуки завжди із нетерпінням чекають Різдва. На Святвечір і кутя була, й інші українські традиційні страви. На покутті на сіні біля снопа лежав хліб, дбайливо випечений дружиною та мамою. Бо хліб – то святе, то добробут, то життя. А в молитві родина просила у новонародженого Ісуса миру для українців. 

– Усім людям хочу побажати більше підтримувати і поважати одні одних у такий нелегкий час. Молимося за те, щоб закінчилася війна, щоб ми жили у квітучій Україні, – щиро зичить Зоя Юхимчук. 

Алла ОМЕЛЬЧУК 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували