Ось як преосвященний владика Дмитро згадує про свою родину: «Мої батьки – це люди, завдяки яким я пізнав Бога. Вся наша родина була віруюча. Від тата, працівника Івано-Франківського медінституту, і мами, яка була державним службовцем, я перейняв не тільки основи віри й моралі: батьки навчили мене незамінного – людяності. Дякую Господеві, що він мені дав мені саме таких батьків, і що саме вони мене навчили вірити в Бога не тільки на словах, але й серцем». 

Після отримання середньої освіти нинішній ювіляр закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу. Працював на заводах Івано-Франківська інженером-конструктором. 

1989 року офіційно вступив до чину Св. Василія Великого, а 7 січня 1990 року відбулись облачення у монастирській церкві в м. Золочів на Львівщині.  

Про зародження свого покликання у непростий час радянського безбожжя владика Дмитро розповідає так: «На життєвій дорозі зустрічався з отцями різних згромаджень. Із отцями-василіянами налагодилися найтісніші взаємини і наприкінці 80-х вони запропонували мені вступити до їхнього чину». 

На початку дев’яностих отець Дмитро навчався у семінарії оо. Василіян, закінчив Івано-Франківський теологічно-катехитичний духовний інститут, завершив богословські студії у Люблінському католицькому університеті (Польща). У 1992 року отримав священичі свячення з рук Преосвященного Софрона Дмитерка, єпарха Івано-Франківського, ЧСВВ. 

До 1998-го отець виконував різноманітні душпастирське і капеланське служіння на Івано-Франківщині. Згодом проводив місійну працю на Волині, землі святого священномученика Йосафата Кунцевича. 

2007 року Папа Венедикт ХVІ призначив о. Дмитра Григорака Апостольським адміністратором Бучацької єпархії УГКЦ. А в 2011-му Cвятіший Отець Венедикт ХVІ дав згоду на канонічний вибір Синоду єпископів УГКЦ призначити о. Дмитра Григорака єпархом Бучацьким.  

Архиєрейська хіротонія та інтронізація владики  відбулися 18 вересня 2011 року в катедральному соборі Святих верховних апостолів Петра і Павла у Чорткові. Чин архиєрейської хіротонії здійснив Блаженніший Святослав Шевчук, отець і глава УГКЦ.  

В одному зі своїх перших інтерв’ю після проголошення єпископом Дмитро Григорак поділився своїми роздумами стосовно подальшого розвитку Бучацької єпархії: «Я хотів би від священників, аби вони були справді священниками, справжніми учнями Христовими... Від вірних хотів би очікувати великої довіри до духовенства, до церкви, до проводу єпархії… Ми прагнемо, щоби кожний наш парафіянин відчув, що він потрібний церкві і, усвідомлюючи це, щоб усі вірні передусім дбали про своє духовне життя та щоб були свідомі того, що не тільки від матеріальних речей, але від їхньої віри залежить добробут їхніх дітей і родин. Тому бажаю нашим вірним ставити на перше місце у своєму житті Бога. Все решта додасться». 

       
За вагомий особистий внесок у розвиток духовності, утвердження принципів християнської моралі, історичної справедливості в українському суспільстві владика Дмитро  у 2018 році нагороджений нагрудним знаком «Гордість Тернопілля». 

Символічно, що саме цими днями, відповідно до Указу президента України «Про відзначення державними нагородами України», за вагомий внесок у налагодження міжконфесійного діалогу, розвиток державно-церковного партнерства та реалізацію соціальних і волонтерських проєктів, керуючого Бучацькою єпархією Української греко-католицької церкви єпископа Дмитра Григорака нагороджено відзнакою президента України «За оборону України».  

   Тарас БОГДАНЮК 
    


 

0

0

0

0

Ви вже відреагували