Перш за все, прохання треба ділити на частини. Вимагати прибрати у кімнаті звучить погрозливо. Краще запропонувати спочатку прибрати книжки, потім щось інше, пише Gazeta.ua.

У розмові частіше вживати "ти", а не "я". Коли в критичних зауваженнях до дитини звертатись на "ти", то це не допоможе переконати її чинити по -іншому. Вона образиться і згодом не звертатиме увагу на них. Краще показати, що батькам важко, коли вона щось робить не так, і їх це засмучує. В таких звертаннях є повага, завдяки якій можна достукатись до дитини.

Не варто забувати й про позитив. Говорити: "Я хочу, щоб ти поважав своїх друзів" краще, ніж "Я хочу, щоб ти перестав з ними битися". Завжди робіть акцент на хорошому.

Хвалити потрібно, але важливо, аби це було щиро. Діти, як і дорослі, хочуть, щоб їх любили, поважали і визнавали, це дозволить не втратити їх довіру.

Обійми також грають неабияку роль. Навіть якщо дитина виросла та не хоче, щоб її обіймали, доторкнутися до руки або поплескати по плечу – можна завжди. Це приємно та допомагає спілкуванню.

Батьки - це найкращий приклад для дитини. Жодна з батьківських порад не спрацює, якщо дорослі самі не будуть робити те, що хочуть бачити у своїй дитині. "Роби те, що я тобі кажу, а не те, що я роблю", – так нічого не вийде.

0

0

0

0

Ви вже відреагували