НАЙСКЛАДНІШІ ВИПАДКИ АМПУТАЦІЇ ПРОТЕЗУЮТЬ У США

– Цей шлях був дуже нелегкий: поранення, стабілізаційні пункти, місяці перебування у лікарнях Мечникова і Тернополя, операції, реабілітації, – пригадує дружина захисника Наталія Дубова. – Попри складну високу ампутацію, ми від самого початку вірили, що Олег ходитиме. Для цього йому потрібні були найсучасніші протези. Тож я відразу почала шукати інформацію про клініки, які займаються протезуванням. Писала і телефонувала військовим, які вже пройшли цей шлях. Так ми познайомилася з американським фондом «Protez Foundation». Після того, як заповнили онлайн-анкету, нам зателефонував співзасновник і головний лікар фонду Яків Градінар і сказав, що візьметься за протезування Олега.

Яків родом із Закарпаття. Навчався в Ужгородському національному університеті, три роки працював ортопедом-травматологом в Україні. 17 років тому іммігрував до США. Тут закінчив університет і став протезистом. Коли розпочалася повномасштабна війна в Україні, разом із товаришем Юрієм Арошидзе у штаті Міннесота створив благодійний фонд «Protez Foundation». Нині фонд має три клініки. До медичного закладу в штаті Міннесота привозять пацієнтів із найскладнішими випадками ампутації. Інші дві клініки працюють у Києві та Сваляві. Ще одну планують відкрити при Міністерстві внутрішніх справ України. 

ЗА ТРИ РОКИ – ПОНАД 1700 ПРОТЕЗІВ

– У «Protez Foundation» працює потужна команда протезистів, реабілітологів, терапевтів, психологів і волонтерів, – розповідає менеджер із зв’язків із громадськістю «Protez Foundation» Павло Куриницький. – За час свого існування лікарі фонду встановили понад 1700 протезів українським військовим і цивільним. Ще понад дві тисячі людей в очікуванні на протезування. Поза чергою протезують жінок і дітей, незалежно від того, чи пов’язана втрата кінцівки з війною.

Фінансують фонд за рахунок американської спільноти та української діаспори. Багато донатів надходить із України. За три роки фонд зібрав понад сім мільйонів доларів пожертв. 

Самі протези коштують дуже дорого. Щоби зменшити їхню вартість, «Protez Foundation» закуповує компоненти зі знижками, а протези збирають самостійно в лабораторії клініки. Це дає змогу протезувати більшу кількість людей за менші гроші.

– Усі організаційні питання, як-от переліт до США, проживання, харчування, щоденна реабілітація, фонд бере на себе, – каже пан Павло. – Нам дуже допомагає українська діаспора. Наші земляки зустрічають героїв в аеропорту, надають їм прихисток у своїх домівках, готують їм українську їжу. Це допомагає воїнам краще адаптуватися до нових умов. Фонд «Protez Foundation» ставить перед собою завдання не лише протезувати бійців, а й загоїти їхні душевні рани. Разом із нашими підопічними їздимо по всіх Штатах, беремо участь в українських фестивалях, концертах. У кожному місті маємо команду волонтерів. Вони зустрічають захисників, допомагають із поселенням, організовують незабутні екскурсії Америкою. 

«КОЖЕН КРОК – ЦЕ ПЕРЕМОГА»

Павло Злобін, Сергій Гутний та Артем Передереєв приїхали до США на протезування у складі 26-ї групи. З ними я познайомилася під час українського фестивалю у церкві Покрова Пресвятої Богородиці у місті Парма штату Огайо. Наймолодшому захиснику Сергію Гутному з Луцька лише 22 роки. Позаду нього – пекло війни, попереду – протезування, реабілітація, зустріч із рідними і святкування перемоги зі своїми побратимами. Сергій вірить, що його мрії обов’язково здійсняться, але спочатку треба стати на протези. Захисник втратив дві ноги, підірвавшись на протитанковій міні. Через складну високу ампутацію за нього не взявся жоден із протезистів, до яких він звертався в Україні, Польщі, Японії, Німеччині та Нідерландах. Допомогти погодилися лише у «Protez Foundation». 

«Коли я вперше зустрівся з Яковом Градінаром, він пообіцяв зробити для мене все можливе, щоб я зміг ходити. Він дав мені надію і я вірю, що через пів року повернуся додому на двох «ногах», – поділився оптимізмом Сергій.

Такі ж плани і в Артема Передереєва з Миргорода Покровського району Донецької області. До Збройних сил України він добровільно мобілізувався у квітні 2024 року. Та вже через два місяці потрапив під удар ворожого дрону і втратив обидві ноги. Артем переніс десятки складних операцій в Україні. Дізнавшись про «Protez Foundation», відразу заповнив заявку і через деякий час полетів у США. 

«Це було неймовірне відчуття, коли я вперше після тривалого лежачого положення став на стабіси, – розповідає Артем. – Кожен крок – це перемога. Так, це дуже тривалий і важкий шлях. Але я його повинен здолати, бо вдома мене чекають кохана дружина і любляча донечка». 

«ДРУЖИНА – МОЯ ПРАВА РУКА»

Павло Злобін із Вовчанська приїхав у Штати разом із дружиною Оленою. Вона – його права рука. Під час мінометного обстрілу чоловік втратив праву руку. Ліву руку лікарям вдалося врятувати, однак, треба було дуже багато часу, щоби вона почала повноцінно працювати. Павло лікувався у Дніпрі, Києві та Швеції. У червні він прилетів на протезування у клініку фонду «Protez Foundation» у США. Нині Павло звикає до нової руки і мріє зустріти перемогу на Хрещатику.

«Протези не можуть замінити справжні ноги, але вони допомогли моєму чоловікові повернутися до повноцінного життя, – каже пані Наталя – дружина військовослужбовця Олега Дубового з Чорткова. – Щоби стати «на ноги», Олег пройшов із лікарями «Protez Foundation» непростий шлях. Найважче було навчити тіло працювати зі штучними кінцівками. Але надвеликі зусилля лікарів та Олега дали результат. Мій чоловік живе повноцінним життям: допомагає мені по господарству, рибалить, їздить на скутері, самостійно робить покупки в магазині, тричі на тиждень відвідує спортзал. Разом ми радіємо життю, тішимося тим, що маємо. Цінуємо кожну мить». 

Марія ІЛИК-БЕЗКОРОВАЙНА,

спеціальна кореспондентка газети «Сільський господар» у США

Світлини авторки

На головній світлині – Олег і Наталія Дубові разом із головним лікарем і співзасновником фонду «Protez Foundation» Яковом Градінаром (фото з сімейного архіву Дубових).

0

0

0

0

Ви вже відреагували