А скажіть мені, якби всередині країни була монолітна згуртованість, якби ми будували міцну армію і виготовляли потужну зброю, а не розкрадали багатства країни, не ставали прислужниками тих самих москалів та не руйнували іржею брехні і корупції набуту волю, хіба би осмілилися оті «воріженьки» чинити так із нами нині? Вбивство Андрія Парубія є одним із пазлів поетапної переміни вільної України у москальську губернію. Політична еліта для  влади небезпечна, бо вона мислить, що «схопила Бога за бороду».  

Ота сувора заборона і раптове звільнення від владного нагляду НАБУ мені нагадувало фільм «Весілля в Малинівці», коли чоловік перевертав шапку то на один бік, то на інший. Аби позбавитися непокірних студентів, які можуть зіпсувати рейтинг та переламати виборчу перемогу, щоби налякати їх всеможливими переслідуваннями після картонних виступів у захисті справедливості – «благородно» відкрили молоді від 18 до 22 років «зелену» дорогу за межі України, ніби сказавши: «Тікайте, бо ви нам тут непотрібні. А ні, то на «нульовці» куля вас точно знайде!» І отим спутаним спрутом «користолюбства» верхам байдуже, що в університетах вже нікого навчати, бо освітня лавка геть оголилася. А потім нове рішення уряду про заборону будь-яких протестних мітингів без дозволу військового командування. А далі ще більше й більше...  

Саме так Юда продав Христа, а зомбований натовп не хоче чи вже неспроможний від страху зрозуміти, що нинішні наслідки є результатом їхнього хибного і бездумного вибору. У неофіційних підсумках, які опубліковані в іноземній пресі, кількість наших воєнних втрат уже давно переступила мільйон воїнів. А скільки мільйонів нині залишили свою Батьківщину? Влада трубить, що вони повернуться після якихось там «мирних угод». Куди? На руїни, на спалену землю, в країну вимираючих пенсіонерів? Яка наївність.  

Нестерпно прикро, що народ так і не став нацією, і страшно подумати, що може і не стати ніколи. Це вже не українство, а безлике стадо зомбованих особин. Чи вирвемося ми з того багна неправди, продажності й злодійства? Упевнення згасає, але «допоки є хоча би 1 відсоток віри – маємо ще 99 відсотків шансів». І всі вони у ваших руках, головах, діях, у вигнанні з душ ваших тіней збайдужіння, у непохитній борні за честь і гідність України. Чи вже зі страху забули, діти якого ми роду? 

Олег ГЕРМАН, 
заслужений діяч мистецтв України 



 

0

0

0

0

Ви вже відреагували