Докладніше про Савелівку почув від старшого приятеля, малолітнього політв’язня, світлої пам’яті Богуслава Капеняка – сина учительки з Маркови Марії і місцевого заможного господаря Теодора, просвітян, репресованих радянською владою. Його дід і баба по материній лінії – Йосиф (сільський дяк) і Настя Сиваники проживали у Маркові, до того ж на одній зі мною вулиці Вуханя (тепер – Надрічна). 

Громада Савалусок майже дві сотні літ тому побудувала дерев’яну церковцю, належну до Ковалівської парафії. 

1802 року церква згоріла. Невдовзі одному заможному власнику маєтку, очевидно Молодецькому, пощастило першому побачити Божу благодать. Якось, оглядаючи ліс над джерелом, він запримітив сяйво, у контурах якого виднілося зображення Пресвятої Богородиці з Ісусом-немовлям на руках. Змальований кимось образ Пречистої передали на зберігання до материнської церкви у Ковалівці. Звідти забрали до Олеші і, нарешті, повернули до Савалусок. Після того з дерева зник лик Небесної Цариці і більше не зʼявлявся. 

Апостольським престолом у 1873 році дано дозвіл на щорічне провадження у Савалусках 19 серпня відпусту. На молитви у своїх насущних потребах сюди стікався віруючий люд не тільки з навколишніх сіл і міст, а й Гуцульщини, Прикарпаття та інших регіонів. За день до свята на сільському вигоні збиралися сотні прочан, багато фір. На відправу скликав голосистий дзвін, який вчувався за 20 кілометрів. 

Навіть після ліквідації УГКЦ 1946 року у Савалусках аж до 1950-го тривали відпусти. Потім церкву закрили, а красень-дзвін під покровом ночі місцеві так звані активісти повезли, як вважається, на Закарпаття, де обміняли на деревину. 

Аж 1989-го року склалися передумови для відкриття церкви. Як згадував уповноважений громадою Богуслав Капеняк, на шляху до цього були всілякі перешкоди, які долали підкупом чиновників різних рівнів. Багато доклався до справи, серед інших, Іван Ом’ятач. На пожертви благодійників відновили церкву. Володимиру Дудяку і Степану Підвисоцькому доручили в якомусь далекому місті замовити на ливарному заводі новий дзвін. 

З приходом на парафію священника з Монастириської о. Олега Червака почалася копітка праця з відновлення статусу Савалусок, як відпустового місця. Облаштували джерело, ліворуч якого до храму простягнулася Хресна дорога. Як у давні часи, в день Преображення Господнього тут проходять Архиєрейські літургії з участю усіх 15 деканатів Бучацької єпархії УГКЦ. 

Нині адміністратором відпустового місця є уродженець с. Високе о. Степан Папроцький. 

Маленьке село зі своїми великими традиціями нині у тривожній ситуації творить нову сторінку історії з надією на поміч Небесної Заступниці – Матері Божої Савелівської, наближаючи, хто як може, жаданий час перемоги і миру для України. 

Спогади записав Євген КИФОР,  
ветеран української журналістики 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували