День апостолів Петра і Павла був заснований на згадку про найближчих Христових учнів і послідовників. Святий Петро народився в сім’ї рибалки, і сам якийсь час займався рибним промислом, а тому він є покровителем усіх рибалок. При народженні Петро отримав ім’я Симон, але пізніше за твердість і старанність у вірі Ісус Христос прозвав його Кифа (Петро по-грецьки), що в перекладі означає «камінь». Петро став засновником християнської Церкви і першим Папою Римським, пише Високий замок.

Святий Павло до зустрічі з Христом був одним із гонителів юдеїв, але пізніше у ньому також прокинулася віра у Христа, і він почав проповідувати це вчення на території Малої Азії та Балканського пів­острова. Його проповіді також входять до Нового заповіту.

Святі апостоли Петро і Павло за свою християнську віру прийняли мученицьку смерть в один день. Апостола Петра розіп’яли вниз головою, апостолові Павлу відтяли голову.

За народними віруваннями, до обов'язків цих святих входить стежити за своєчасним збором урожаю.

Завжди в українських селах напередодні Петра і Павла люди готувалися до цього свята — білили хати, наводили лад на подвір'ях, прибирали всередині осель. А вранці 12 липня святково вдягалися і йшли до церкви.

Існує стародавня легенда про святого Петра й Господа. Якось саме цього дня йшли вони землею, оглядали, хто з людей чим зайнятий. І побачили двох дівчат — одна жито жала, інша спала під копицею сіна. За кілька метрів побачили двох парубків — один у полі працював, а інший під возом у холодочку дрімав.

Подумали святі й вирішили попарувати молодих людей, але так, щоб обидві пари з голоду не вмерли: працьовита дівчина дісталася лінюхові, а ледача — роботящому хлопцю. Відтоді, кажуть старі люди, так і у житті є: чоловік і жінка в сім'ї одне одному протиставляються за ступенем працьовитості.

За легендою, Петро і Павло є захисниками свійських тварин. Тому цей день здавна вва­жали святом пастухів. Оскільки корів випасали переважно підлітки, то саме вони «найсолідніше» празникували на Петра й Павла. 

Кажуть, на Петра і Павла зозуля перестає кувати. Мандруючи в цей день, Петро і Павло присіли в обід під деревом перепочити і задрімали. Непомітно до них підкралася зозуля, розв’язала їхню торбинку й витягла звідти мандрик. Вкусила і вдавилася. Тому і кажуть: «На Петра і Павла зозуля мандриком вдавилася». Тому й перестала кувати…

День Петра і Павла здавна вважався не лише релігійним святом, а й орієнтиром для селян, які уважно спостерігали за природою. Саме цього дня люди звертали увагу на погодні зміни, поведінку птахів і навіть власне самопочуття, усе це могло підказати, яким буде врожай, зима та загальний добробут у родині. Деякі прикмети стали настільки точними, що передавалися з покоління в покоління.

Якщо цього дня йде дощ, урожай зерна буде хорошим.

Якщо жарко – чекай морозного Різдва. 

Якщо на Петра та Павла буде холодно.

Не спати в ніч на Петра і Павла – до щастя та здоров’я.

Якщо зозуля замовкла за тиждень до свята – зима буде ранньою.

Не можна їсти плоди нового врожаю до свята. 

0

0

0

0

Ви вже відреагували