Головні новиниЖиття громадЕкономікаЄвроінтеграціяЛюдиВійна
ІсторіяКонсультаціїПоради господарямВаше здоров'яРодинне перевеслоЦікавеВарто знати
Підписатися
Всеукраїнська громадсько-політична газета.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Передплатити
Всеукраїнська громадсько-політична газета.
Передплатити
Місцеві вибори Коронавірус Новини Facebook Telegram

БАБЦЮ, ДАЙ ПОРАДУ. Невигада історія

Так сталося, що Аліна зростала суто у жіночому товаристві. Свого тата вона ніколи не знала та, певно, вже і не знатиме.

БАБЦЮ, ДАЙ ПОРАДУ. Невигада історія

Так сталося, що Аліна зростала суто у жіночому товаристві. Свого тата вона ніколи не знала та, певно, вже і не знатиме.

7 днів тому Джерело:

У відповідь на розпитування мама завжди сердилася, аж поки не відрізала: «Запамʼятай: у тебе тата ніколи не було. Я тобі і за маму, і за батька».

 Насправді цю подвійну функцію виконувала бабця Любця, як її ще з дитинства називала Аліна, бо була переконана, що кращої бабуні, ніж у неї, нема ні в кого. З малих літ дівчинка звикла бачити поруч себе свою турботливу няньку. Бо мама вже майже 15 літ як поїхала у Грецію. За той час тільки раз приїжджала, привезла повні валізи всіляких потрібних і не дуже подарунків та й знову поїхала на Корфу до свого Нікоса. Казала, що то її чоловік, але бабця Любця журилася: який же він чоловік, коли шлюбу не брала? А тепер і Аліні настала пора на заміжжя. Перш ніж відважитися на такий відповідальний крок, дівчина привела свого коханого додому. Так ніби на каву з тортом запросила, а насправді дуже хотіла, аби бабця оцінила його і сказала, чи підходить їй Микола за чоловіка.   


Бабця чемно пригощала Миколу своїми стравами, вела невимушену розмову, ніби ні про що. Але насправді все підмічала та зауважувала кожну деталь у поведінці і словах гостя.  


– Ну що я тобі скажу? – мовила, тільки-но Аліна провела Миколу до автобусної зупинки. -– Поки ти бігала на кухню, я обережно випитала Микольцю про його сім’ю. Зрозуміла, що там не все добре. Його батьки мали тільки двох дітей, але чогось віддали Миколу змалку в інтернат, він там і школу скінчив. Або його мама з татом питущі, або якісь такі, що не дають собі ради. Одним словом, помочі від його сім’ї не чекай. Але Микольцьо – добра дитина, то також відразу видно. І знаєш, що мені найбільше сподобалось? Те, що для нього женитися означає не просто весілля, а те, як він буде утримувати свою сім’ю. Не знаю, чи ти помітила, але він весь час говорив не «я», а «ми»: «ми розбудуємо», «ми закладемо сад». Навіть признався мені, що ви вже надумали зайнятися тепличним бізнесом.   


– Так, бабцю Любцю, Микола щось таке говорив мені про це, але я гадаю, що то буде не скоро.  


– Ой, Алінцю, гадаю, ти помиляєшся. Він розказував, що працював у Голландії у тепличному господарстві і добре вивчив ту справу. Питав, чи готова я йому віддати під теплицю шість соток. Я йому сказала, що як прийде в хату не просто зятем, а господарем, то віддам йому весь город – я вже застара, щоб робити так, як у молоді літа, а помагати буду. Одне тобі, доню, можу сказати. За таким господарним чоловіком будеш, як за кам’яною стіною. Але вибирати мусиш сама, бо тобі з ним жити. 


Бабця як у воду дивилася. Уже за рік заміжжя Аліна розглядала своє життя до і після заміжжя як два полюси. Їхній невеличкий будиночок «підріс» на ще один поверх. У кінці городу уже зазеленіли молоді щепи груш, яблунь, слив, вишень, черешень і навіть абрикосів. А на початку городу, поближче до хати виблискували до сонця дві величезні теплиці.  


Роботи у них і справді було багато – трудилися усі втрьох з ранку до пізнього вечора. Але вже восени на подвір’ї стояла новенька машина, з’явилися гроші, щоб погасити кредит.  


На празник до них приїхала Миколова родина: тато з мамою і старший брат зі своєю сім’єю. Будинок перед тим добре прогрівали, бо знали, що серед гостей буде і малятко –  наймолодшому Миколовому племіннику недавно виповнилося пів року. Але, незважаючи на це, на гостині було якось холодно. Розмова ніяк не клеїлася. Аліна тягнула лямку молодої господині як скрипучого немащеного воза. Гості швидко змітали все з тарілок, і більше мовчали, ніж говорили. Хіба, як прощалися, то сказали, що чекають Миколу і Аліну у себе на Різдво.  


– Бабцю, що мені робити? – запитала, поки Микола порався надворі. – Ніяк не хочу їхати туди. Ти ж бачила, як свекруха мене очима поїдала.  


– Ти, Аліночко, такого мені навіть не говори. Хочеш-не хочеш, а то тепер твоя родина, мусиш їхати. І говорити до свекрухи маєш файно.  


– А про що мені з нею говорити?  


– Зі старшими людьми можна говорити про багато чого, а найперше – про їхнє здоров’я. То вони люблять, по собі знаю. І цукерок їм із татом побільше купи, як завше, старі люди собі на то грошей шкодують.  


Бабусина порада спрацювала. Поїздка до родичів удалася. 


А недавно, як сніг випав на початку квітня, до Миколи зателефонував брат і сказав, щоб той приїжджав і то вже, бо тато сильно захворів і хоче з усіма попрощатися. Микола дружини із собою не брав – вона вже на третьому місяці вагітності, їй не можна хвилюватися. Але повернувся додому знервований і аж зчорнілий. Виявилося, що татові полегшало, але Микола сильно посварився з братом. За батьковим заповітом, старшому синові відписувалася хата, а молодшому належався пай. 

Але брат Петро категорично заявив: «Якщо йому пай – то хай забирає до себе і тата з мамою та й доглядає їх до самої смерті». Закінчилося тим, що тато згодився переписати заповіт.  


Аліна, втішаючи чоловіка, аж сама розплакалася, так її душила та несправедливість:  


– Ну як так можна? Ти ж така сама їхня дитина! Мало того, що тебе в дитинстві так відіпхали з дому, то тепер ніби зовсім відрізали. 


Увечері вся заплакана вона переступила поріг бабусиної кімнати.  


– Бабцю, порадь, – присіла на  край її ліжка. – Що нам робити, щоб своє повернути?  


– А вам так треба той пай? – обережно взяла внучку за руку.  


– Бабцю, ти не розумієш! Земля – то інвестиція у майбутнє. Як той пай стане наш, то ми будемо по півтора тисячі за нього щороку отримувати.  
– Послухай мене, донечко, – сказала тихо. – Я вже стара. Коли минуся, то ти лишишся зовсім без родини. А як почнете сваритися за землю, то і твій Микола також, бо його сім’я просто відвернеться від нього. А самому на світі ой як важко, це я добре знаю. І ти готова за півтора тисячі на рік назавжди відмовитися від родини? Іди і поговори про це з чоловіком.  


Уранці, ледь зарожевіли від перших променів сонця шиби у вікнах, Аліна постукала у двері.  


– Знаю, бабцю Любцю, що ти вже не спиш. І ми  пів ночі проговорили.  


– Ну, і до чого договорилися? – підвела старенька сиву голову з подушки.  


– Ти правильно сказала, що найвигідніша інвестиція – це інвестиція у свою сім’ю. А родину не можна купити ні за які гроші. А ще Микола сказав, що ти у нас – найкраща і найрозумніша бабуня на світі. 


Валентина ЖДАН 
 

0
0
0
0


Підписуйтесь на наш канал
У Великій Британії жінка кинула чоловіка заради… коня
Чоловік Емі Гоуленд від самого початку сприйняв появу в домі тварини як загрозу. Йому здавалося, що жінка приділяє коню більше уваги, ніж домашнім обов’язкам. Зрештою, його ревнощі призвели до того, що 39-річна Емі Гоуленд кинула чоловіка заради свого коня.
10 годин тому
Демографічно-економічний прогноз України до 2050 року
Інститут KSE (Kyiv School of Economics) презентував масштабне дослідження, присвячене трансформаціям, що очікують Україну через зміни в демографії, ринку праці та соціальній політиці. Звіт містить прогнози до 2050 року та окреслює виклики, які вимагатимуть нової соціально-економічної моделі.
16 годин тому
«Диверсанти» тримали в напрузі «Вовків» та «Левів»: завершилася найбільша теренова гра України «Гурби - Антонівці»
У тереновій грі «Гурби - Антонівці», що відбувалася на Тернопільщині, взяло участь 130 учасників з 12 областей України. Гра була присвячена пам’яті загиблих учасників, які віддали своє життя, захищаючи Україну у російсько-українській війні. Перемогу здобув курінь Левів…
16 годин тому
Агропідприємства у 2025 році отримали вже 44,5 млрд грн
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що від початку 2025 року за різними державними програмами 7,4 тисячі агропідприємств отримали майже 44,5 млрд грн. Про це йдеться у повідомленні глави уряду в Telegram.
17 годин тому
Чим живе блогерка з Києва на хуторі Цап Янь за Вишнівцем
Анжеліка Кравець більше п'яти років тому переїхала з Києва на Тернопільщину. На хуторі Лисички за Вишнівцем, – всього декілька хат. Анжеліка Кравець вирощує тут городину, тримає тут міні-ферму: кіз, курей, собак і котів та знімає власний відеоблог. Себе називає амбасадоркою українського села. Анджеліка Кравець розповіла, що на цьому хуторі вперше оселився її прадід. Глиняна хата залишилась їй від бабусі.
17 годин тому

Головне про коронавірус:
Останні матеріали
Більше статей


РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
Тернопіль, вул. В. Чорновола, 1А
+38 (067) 65-348-06
с[email protected]
Допускається цитування матеріалів без отримання попередньої згоди hospodar.ua за умови розміщення в тексті обов'язкового посилання на hospodar.ua - Сільський Господар. Для інтернет-видань обов'язкове розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовані статті не нижче другого абзацу в тексті або в якості джерела. Порушення виняткових прав переслідується Законом.

Ідентифікатор онлайн-медіа в Реєстрі: R40-04703.

Сільський Господар © 2023 - 2025
Політика конфіденційності
Допускається цитування матеріалів без отримання попередньої згоди hospodar.ua за умови розміщення в тексті обов'язкового посилання на hospodar.ua - Сільський Господар. Для інтернет-видань обов'язкове розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовані статті не нижче другого абзацу в тексті або в якості джерела. Порушення виняткових прав переслідується Законом.

Ідентифікатор онлайн-медіа в Реєстрі: R40-04703.